Величання реґіонального масштабу

Грудень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
150 переглядів

Телепроєкт каналу «Інтер» під назвою «Великі українці» розпочався в листопаді 2007 року й завершився у травні наступного, викликавши зливу найрізноманітніших відгуків – як у мас-медіа, так і в українському суспільстві. Здавалося, кожен його основний і навіть другорядний аспект уже обсмоктали (а то й обплювали) журналісти, пись­­менники, політики, історики, ін­тер­нет-дискутанти. Однак саме широта й різноманітність суспільного сприйняття проєкту, а ще – гострота ре­акцій на різні йо­го елементи (не лише на скандальний фінал) дозволяють судити про потужний, не­од­нозначний і багатогранний вплив телепроєкту на суспіль­ство. А це, на мій по­гляд, зробило проєкт не про­сто «найскандальнішою те­ле­програмою» України (як твердила «Телекритика»), а цікавим і масштабним за­гальнокультурним яви­­­щем, отже – важливим об’єктом куль­­­турного дослідження.

Дослідити телепроєкт «Ве­ликі україн­ці» як культурне явище – означає, за класичною схемою, проаналізувати у взаємозв’язку п’ять його го­ловних аспектів: творення (виробництво культурного продукту), споживання, сфор­мовані ним репрезентації та пов’язані з цим ідентичності; нарешті, реґулювання цього явища з боку влади й суспільства загалом.

 

Почнімо з репрезентацій як складника, що з’являється найраніше.

Проєкт «Великі українці» був за­думаний, кажучи словами його ведучого Савіка Шустера, як «великий мультимедійний проєкт, у якому бе­ре участь уся країна» та «зразок по­дієвого телебачення». «Інтер» наголошував, що формат телепрограми при­дбано у BBC, – значить, він відповідатиме широковідомим високим стандартам BBC (неупередженість, збалансоване подання різних поглядів, невикривлене подання фактів тощо). «Мультимедійність», вочевидь, передбачала якісну рекламну підготовленість, якісне теле­виробництво, якісний інтернет-склад­ник. Згадка про «участь усієї країни», ймовірно, свідчить про те, що телеканал «Інтер» цим проєктом прагнув вийти далеко поза свої стабільні 24–25% національної телеавдиторії, залучити й заохотити інші масові авдиторії.

І справді, тодішній головний режисер каналу «Інтер» (і режисер-постановник «Великих українців») Іри­на Іонова-Пилат заявляла:

Ми дійшли висновку, що нам потрібен іміджевий проєкт-флагман, що в певний спосіб зафіксує першість каналу та його прагнення бути презентером канонів – і ідеологічних, і комерційних.

У цій заяві, окрім заартикульованого завдання, що було поставлено перед аналізованим проєктом, прикметними видаються переконаність керівників «Інтера» у власній першості (котру треба лише «зафіксувати»), а також у тому, що не саме суспільство формує ідеологічні канони, а їх «презентує» якийсь «презентер», після чого їх, певно, «хаває піпл».

Одним із перших кроків до втілення в життя такої амбітної репрезентації стала рекламна кампанія. Особливо значущою в тому, що стосується «презентації канонів», стала її частина, вті­лена в «лайтбоксах» у метро та на вулицях. У Києві я бачив їх лише три види (може, десь були й інші). Портрети з короткими текстівками – «Америка обрала Елвіса Преслі, кого ж обере Україна?»; «Франція обрала Едит Піаф, кого ж обере Україна?»; «Британія обрала принцесу Діану, кого ж обере Україна?» – це мало на­­віяти споживачеві, що в цих трьох країнах перемогли саме ці «великі». Але хто цікавився результатами тамтешніх голосувань в аналогічних те­лепроєктах, знає, що насправді в аме­­риканському переміг Роналд Рей­­­ґан, у британському – Вінстон Черчил, у французькому – генерал де Ґоль. Можна зробити висновок, що творці нашого проєкту, пообіцявши европейський рівень і відповідні стандарти («канони») телевиробництва, не втрималися від спокуси мані­пулювання цими стандартами й навіть загальнодоступними даними про результати голосувань у західних країнах. (Кажу про маніпулювання, а не фальсифікацію, бо на рекламних лайтбоксах прямо не говорилося, що Елвіс чи Діана стали переможцями, – але ж коли ЗМІ повідомляють, що, наприклад, «Росія обрала Мєдвєдєва...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі