Вацлав Гавел: рок-н‑рол і сила безсилих

Грудень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
106 переглядів

Геній Вацлава Гавела полягав у розумінні, що тоталітаризм триває лише тому, що змушує своїх жертв ставати співучасниками облуди. Він уживав вислів «жити у брехні» – феномен, що його пояснив у своєму програмовому есеї 1978 року «Сила безсилих», який, слушно зауважує Енн Еплбом, став відтоді повсюдним обов’язковим читвом для мирних революціонерів. Хоча надто багато панегіриків дисидентові-драматургу знехтували пояснення, як постало його найвидатніше дослідження.

Гавелова політична філософія сплелася з його талантами оповідача, який притчами пояснював свої теорії життя під «посттоталітаризмом». Ось, наприклад, зеленяр, який чіпляє у вітрині своєї крамниці вивіску «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Зеленяр навряд чи замислювався над значенням цього гасла або зіставляв його зарозумілість із жалюгідним життям довкола себе; він чіпляє вивіску для самозахисту, щоби зберегти своє робоче місце й не опинитися по інший бік від спецслужб та міліції. Гавел стверджує, що зеленяр через такі акти нещирости втрачає не тільки свою рацію, але й своє право мати рацію. Його вибір – мешкати у «світі примарностей, порожнього ритуалу, формалізованої мови, позбавленої семантичного контакту з реальністю та перетвореної на систему ритуальних знаків, що підміняють реальність псевдореальністю». Система обходиться без істотного фізичного втручання, роблячи тих, хто на службі у влади, й тих, хто владі кориться, подібними: зеленяр обділений владою, проте він невільний так само, як і прем’єр-міністр, який має більшу владу: «Справжнім співучасником цього залучення, отже, є не інша особа, а ціла система».

Проте що станеться, якщо одного дня зеленяр вирішить відкинути марксистське гасло? Якби він не вивішував його у своїй вітрині, натомість критикував його або припускав, що довколишня реальність взагалі-то не свідчить про єдність пролетарів усіх країн? Якби він називав бюрократичний уряд бюрократичним урядом, а не «народним урядом», або військову окупацію – військовою окупацією, а не «братньою допомогою»? «Світ примар» став би світом жорстокої реальности, а зеленяр знайшов би себе у «житті в правді». Він не потребував би для цього платформи чи маніфесту; простий акт відмови повторювати брехню робить із нього дисидента. І безсилі стають всесильними.

Це одкровення було складником логічного фундаменту руху «Хартія‑77», співтворцем і рушійною силою якого був Гавел. «Хартія‑77» привернула міжнародну увагу, звинувативши архісталіністський режим Ґустава Гусака у недотриманні Гельсинських угод, коли той ув’язнив кількох рок-музикантів за виступ на «незаконному» концерті.

1968 року совєтське вторгнення в Чехословаччину та прихід до влади московського сатрапа «нормалізації» Гусака зруйнувало сподівання Празької Весни та горопашну спробу побудувати «соціялізм із людським обличчям» під проводом реформатора-комуніста Александра Дубчека. Празька Весна надихнула багатьох найкращих мислителів країни до роздумів про політичну альтернативу. Як реформований комуніст Мілан Кундера, після «Нестерпної легкости буття» – майбутній постмодерний песиміст, окреслив свій нестерпно оптимістичний погляд в есеї під назвою «Чеська доля», стверджуючи, що «нова політика вціліла у цьому жахливому конфлікті… Вона відступила, так, але вона не розпалася, вона не повалилася». «Чеська доля» – есей, із яким Гавел був категорично не згоден.

Інший драматург, сер Том Стопард, чудово вловив вирішальну суперечку між двома східноевропейськими митцями у своїй недооціненій п’єсі «Рок-н‑рол» (2006). Стопардового протагоніста Яна списано з Кундери. Ян повертається у Прагу, яка перейшла 1968 рік, після того, як вивчав марксизм у Кембриджі та нібито вірить у нього як інформант, який під примусом моніторить діяльність знаменитого Червоного професора, незатійливо зліпленого з Ерика Гобсбавма: «Одного разу ця країна відчула, на що спроможна. Століттями нас підкоряли великі та могутні народи, але тепер час відмовитися від такої долі». Ян говорить до свого друга Фердинанда, чеха...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі