В тіні безкровної революції

Листопад 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
99 переглядів

1

«Кольчужний» скандал став тим «моментом істини», котрий відкрив очі на цілу низку питань стосовно України. Сьогодні вже очевидно, що справжній вплив західного суспільства на українську дійсність і владу набагато менший, аніж уявлялося як на Заході, так і в самому українському суспільстві. Цей вплив менший у тому сенсі, що обмін інформацією, обмін результатами та матеріяльна допомога країн Заходу не можуть дати конкретного результату за умов, котрі об’єктивно склалися в країні. Навіть на Заході вже зрозуміли, що це відбувається не тому, що українське суспільство – «болото, яке не може принципово сприйняти нічого подібного», а через те, що структуризація суспільства і державних інституцій України відбувається за зовсім іншими векторами, аніж у країнах европейської демократії. Процеси в Україні визначаються векторами, котрі закладені не допомогою країн демократії, а зовсім іншими чинниками. Якщо аналізувати поверхнево – то видається, що вектори розвитку держави та суспільства в Україні закладено владою. Проте якщо розглядати глибинніші шари причин та наслідків, то стає зрозуміло, що насправді і сама сьогоднішня влада країни, і згадані вектори розвитку визначені тими революційними процесами, які відбулися в Україні на зламі 80–90 років.

Оцінка цих процесів як безкровної національно-демократичної революції на сьогодні вже не є беззаперечною. За наочними результатами останніх одинадцяти років зрозуміло, що то була безкровна революція тіньового суспільства, тіньової економіки, тіньових кримінальних і паракримінальних сил, котра була замаскована під так звану національну демократичну революцію. Якщо розглядати із цієї точки зору подальші процеси тіньової приватизації, розвитку тіньової економіки та політичні тіньові процеси, що відбулися й далі відбуваються на наших очах в останні роки, то вибудовування структури, котра за багатьма параметрами більше скидається на концентраційний табір, аніж на нормальне суспільство, є, на жаль, цілком природним. Хоч би якою потужною була допомога Сполучених Штатів Америки та европейських країн, вона однаково розбиватиметься об структурні мури української влади. В плани структур, котрі захопили владу внаслідок «тіньової революції», аж ніяк не входить запровадження на теренах України справжньої демократії – контрреволюції з їхнього погляду. Саме тому гуманітарна, фінансова та інша допомога розкрадалася або просто тихо саботувалася структурами української влади протягом тих самих останніх 11 років.

2

І в самій Україні, і за її межами можна почуте думку, що Україна на сьогодні є певним феноменом, який не вписується ні в юґославську, ні в інші моделі розвитку, і тому міжнародній спільноті не можна чинити з владою в Україні так, як, скажімо, в Юґославії. З цим не можна повністю погодитися. Справді, Україна не схожа на Юґославію, а Кучма – на Слободана Мілошевича, але за деякими параметрами ситуація в Україні є набагато гіршою. Режим Мілошевича досить чітко і чесно оприлюднив ультранаціоналістичну й зовсім недемократичну авторитарну доктрину влади, котра, власне кажучи, і була покарана. Україна ж сьогодні радше нагадує республіку Гаїті часів правління «папи Дюка», аніж Юґославію. Тобто Україна – це країна, в котрій правляча верхівка нахабно експлуатує природні й людські ресурси задля задоволення власних олігархічних потреб, цинічно прикриваючись формальними демократичними інституціями. Що це саме так, підтверджується закордонними рахунками і тотальним пограбуванням економіки під гаслами приватизації та інших аналогічних процесів. Збіднення населення і всі нинішні негаразди цілком очевидно вписуються в ці процеси. Тобто ми маємо, власне кажучи, не такий вже і феномен, тільки українська псевдодемократична дійсність відбувається не на тому тлі, котре було в Гаїті, а на тлі пострадянських процесів. Це означає, що після десятиліть монопольно державної власности є що розграбовувати, після захоплення влади над мілітаризованим, проте досить-...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі