В очікуванні Нюрнберґу

Березень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
50 переглядів

1

В Україні немає спеціальної установи чи центру, які досліджували би саму тільки історію терору чи навіть тільки історію тоталітаризму. Одначе такі дослідження здійснюють фахівці з Інституту історії України НАН України, Інституту української археографії та джерелознавства НАН України, Національного Київського університету й багатьох інших закладів у Києві та в інших містах.

Чимало прислужився їм у тому останнім часом Державний архів Служби безпеки України. Налагоджена тут після 1991 року система роботи з документами дає змогу ефективно працювати дослідникам сталінського терору. (І не лише вітчизняним, а й іноземним: 1996 року Державний архів СБУ разом із Центральним архівом Міністерства внутрішніх справ і Адміністрації Республіки Польщі, а також з Інститутом української археографії та джерелознавства НАН України розпочали роботу над багатотомною видавничою серією «Україна і Польща у 30–40-х роках XX століття. Невідомі документи з архівів спецслужб».)

Початок оприлюднення недоступних раніше оригінальних документів ЧК-ҐПУ-НКВД став прикметною подією в українській історіографії минулих років. Однією з перших публікацій була добірка в журналі «Наше минуле» (1993, ч. І). 1994 року почав видаватися спеціальний журнал «З архівів ВУЧК-ҐПУ-НКВД-КҐБ». Почалося видання документів і матеріалів регіональних відділень комуністичних спецслужб. Вони наочно показують, як провінційні чекісти реалізували директиви центру (див., наприклад: «Отчет Екатеринославской губернской Чрезвычайной комиссии с 1 января 1920 г. по 1 ноября 1921 г.». Составитель В.Ченцов. – Днепропетровск, 1994).

2

Головною особливістю комуністичних репресій в Україні завжди було їхнє «антинаціоналістичне» забарвлення. Звинувачення в «націоналізмі», «націоналістичних ухилах», у співчутті «націоналістичній контрреволюції» давали репресивно-каральним органам універсальний привід для фабрикації будь-якої справи, і ті доходили до абсурду, вишукуючи зв’язки з українськими «націоналістами», наприклад, єврейських «космополітів» під час антисемітської кампанії боротьби проти «безрідного космополітизму». Більшовицькі органи безпеки завжди і скрізь, незалежно від того, яку політичну лінію офіційно декларувала партія, ретельно стежили за всіма, хто виявляв симпатії чи співчуття до ідеї української самостійності чи навіть просто ідентифікував себе українцем.

Найпоказовіші приклади цього дають секретні документи 20–30-х років. Наприклад, віддрукований у кількості 75 примірників і суворо засекречений службовий обіжник із грифом «Цілком таємно. Передруку не підлягає. Зберігати нарівні з шифром під відповідальність начальника органа ҐПУ». Він з’явився у вересні 1926 року, в самий розпал більшовицької політики «українізації». Пафос цього документу полягає, власне, в тому, що він орієнтував збирати всебічну інформацію саме про її прихильників – насамперед із середовища українських інтелектуалів, зокрема тих, хто під впливом декларованої «українізації» повернувся або ще хотів повернутися в Україну. Автори закритого листа (заступник Голови ҐПУ УСРР Карл Карлсон, помічник начальника Секретного відділу (СВ) Ошер Абуґов і тимчасовий виконувач обов’язків начальника 1-го відділення СВ Борис Козельський) пояснюють, чому це слід робити: «Та обставина, що українські націоналісти припинили відкриту боротьбу з Радянською владою і формально визнали її, не означає, що вони остаточно примирилися з теперішнім станом речей і щиро відмовилися від ворожих задумів». Докладно проаналізувавши ситуацію на селі, умови початку індустріалізації, тенденції в середовищі української еміграції, автори документу доходять висновку: «на роботу щодо української громадськості необхідно звернути якнайсерйознішу увагу». В листі названо найнебезпечніші, з погляду ҐПУ, осередки українства, які використовують умови «українізації» у своїх розрахунках: Українська Автокефальна Православна Церква («могутній оплот...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі