В обіймах скіфів і азіатів

Жовтень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
78 переглядів

1991 рік провів водорозділ між «вчора» і «сьогодні». Фактично, 1991 рік завершив собою XX століття. Ми вже живемо в третьому тисячолітті, і літературне покоління 90-их є першим поколінням нової епохи. Можливо, саме тому не сприймають його старші покоління, не визнають, заявляючи, що 90-ті – лише пауза перед великим естетичним вибухом, що найяскравішими людьми дев’яностих є люди вісімдесятих.

Критик Євген Баран, автор статті «До розмови про ранні дев’яності» (Іменник. – Київ: Смолоскип, 1997), звідки взято ці слова, вважає цю нову епоху «епохою естетичної свободи». Можна погоджуватися чи не погоджуватися з такими судженнями, але можна з певністю сказати: протягом останніх років, услід за здобуттям незалежності, після скасування цензури, пожвавилися літературні диспути, унаочнилися розмежування не тільки поколіннєві, але й світоглядні. Помічається протистояння різних світоглядних орієнтацій серед письменників, причому не маємо вже справи з двополюсним світом, припустімо, «колаборантів» і «патріотів», чи, як писав Марко Павлишин, «колоніального» та «антиколоніального» спрямування. Чорно-білий образ світу тепер уже немислимий. Відтінків із кожним роком незалежності більшає, деякі кольори мінливі, якісь барви густішають, інші – бліднуть.

Питання про орієнтацію української культури, про орієнтацію держави між Сходом і Заходом, себто «геополітичне питання», актуалізується особливо сильно в час великих перемін. Так було на зламі шістнадцятого й сімнадцятого століть, у середині дев’ятнадцятого, в двадцяті роки нашого століття, так є й тепер. Воно й далі розмежовує людей різних орієнтацій, це лінія, яка пролягає не тільки між політиками, які прагнуть то до Європи, то до Росії.

«Куди ведуть нас сьогодні політики, що чекає наших людей і нашу державу завтра?» – замислюється, пишучи про конференцію літераторів, журналістка Тамара Стешенкова («Літературна Україна», 1998, ч.51–52). Вона вважає, що «не можемо сьогодні говорити лише про творчість ... “в чистому вигляді”, коли сам час ставить нас перед такими актуальними і гострими питаннями». Це, здається, вічна проблема української культури – «мистецтво для мистецтва» чи мистецтво як власність народу, творчість як служіння йому; мистець як людина вільна чи мистець – як раб народу. Дискусії на цю тему не вщухають, тим часом відповідь таки одна: ars longa, vita brevis.

Питання заанґажованості мистецтва викликає стільки емоцій через його зв’язок зі світоглядними проблемами. Найбільше це стало очевидним під час літературної дискусії двадцятих, квінтесенцією якої стали висловлювання Хвильового: «Європа чи Просвіта»; «гряде азіатський ренесанс»; «геть від Москви, всі вікна на Європу». Проєвропейська орієнтація Хвильового, здавалось би, не підлягає сумніву. Однак його гасло про азіатський ренесанс – відгомін гасла «Ех orient lux», яке в ХІХ столітті взяли на озброєння слов’янофіли, відрубавши у своїй нетерпимості до Заходу друге, рівноправне крило латинського прислів’я: «...ex occident lех» – і зробивши їх обидва взаємоворожими. Європейський месіанізм спирався на ідеї «antemurale christianitatis» і був спрямований із заходу на схід. У слов’янофілів він не тільки змінив напрямок на зворотний, але знецінив усе те, що захищали послідовники «antemurale christianitatis» – західне християнство, та й узагалі всю європейську культуру й цивілізацію. В ХХ столітті це гасло залюбки повторювали й російські еміґранти (створивши ідеологію євразійства, яка проповідувала перенесення центру ваги на Схід і особливу цивілізаційну місію Росії), й ортодоксальні марксисти (в совєтській Росії офіційна література, висловлюючи свою нелюбов до Заходу, передбачала його неминучий – за Шпенґлером – «присмерк»).

Хвильовий захоплений культурою Європи, але водночас передбачає, що на заміну їй прийде «азіатський ренесанс». У латинського прислів’я знову два крила, які уможливлюють баланс. Варто порівняти це з блоківськими «Скіфами», де проявлено захоплення...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі