Уявлювані історіографії

Квітень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
94 переглядів

У поняття «етноісторіографічні стереотипи» можна вкладати різний зміст.

По-перше, так правомірно називати функціональні в історичній науці етнічні стереотипи. Наука переймає їх із суспільного середовища, з наукової традиції, з політичної кон’юнктури. Готовий стереотип звільняє від потреби досліджувати, тож, дотримуючися стереотипів, наука неминуче зісковзує до рівня повсякденної свідомости.

По-друге, наука не тільки переймає етностереотипи, але й ретранслює та навіть продукує їх. Парадоксально, але й вивчення етнічних стереотипів, зокрема в режимі діялогу зацікавлених історіографій, може не сприяти подоланню стереотипів, як це зазвичай декларують історики, а, навпаки, зміцнювати їх. Таке часто-густо стається, коли дослідники зайняті лише фіксуванням, констатуванням, каталогізуванням стереотипів, не з’ясовуючи механізмів їх формування, мінливости, побутування. Тоді дивує одночасне функціонування, здавалося б, аксіологічно полярних уявлень і нестійкість стереотипів у часі. Саме в науковому дискурсі доходять зчаста малообґрунтованого висновку про зумовленість етнічних стереотипів цивілізаційними відмінностями.

По-третє, етноісторіографічні стереотипи – стійкі уявлення про історичну науку тієї чи тієї країни, що передбачають оцінку науки, відповідно до її державної «прописки», «національности». Думаю, це найнедослідженіша проблема, і її сьогодні доводиться лишень окреслювати. І справді, як формується стереотип історичної науки іншої країни?

* * *

В основі побутування ось так усвідомлюваних етноісторіографічних стереотипів лежить закорінене переконання про наявність у науки національности й, отже, про множинність наук. Щоправда, по-російськи, коли йдеться про різні країни, не годиться говорити про «історичну науку» в множині. Зате зі словом «історіографія» ця операція лінґвістично припустима, і поняття національних історіографій має повні права на громадянство.

Суперечки про національність науки розпочалися давно і тривають донині. Ще в «товстих» журналах середини XIX століття російські західники наполягали на тому, що наука, прагнучи істини, не повинна залежати від національної належности суб’єкта, який пізнає. Ґрунтівству різного штибу, навпаки, був притаманний акцент не тільки на можливості, але й на бажаності національної науки. В епоху формування націй сучасного типу істориків називали «батьками» й «творцями» націй. Універсальний зв’язок між історичною свідомістю і національною ідентичністю був гранично оголений. В умовах щільної «залізної завіси» совєтська наука ставала вкрай автаркічною, аж до кампаній із боротьби з космополітизмом за Сталіна та з контрпропаґанди за Черненка. Евразійці науково доводили необхідність замінити комуністичну ідею на евразійську ідеократію, демонструючи той самий тоталітарний спосіб мислення.

За постсоціялістичної доби заговорили про націоналізацію історії й національно зорієнтованих істориків, і справді, з десовєтизацією науки про минуле відбулася зміна віх: ними визнано тепер національні пріоритети. За наявности спільних типологічних рис у різних країнах склалися специфічні історіографічні ситуації, які наповнюють національність науки реальним змістом.

Свої корективи, проте, вносить дедалі більша інтернаціоналізація наукових досліджень. Взаємодіючи, дві тенденції – націоналізація історії та інтернаціоналізація її вивчення – утворюють цікавий симбіоз. І вплив поширюється не тільки із заходу на схід, але й у зворотньому напрямку. Змінюється розподіл праці, історична наука досліджуваної країни дедалі більше впливає на зарубіжних дослідників її історії. Націоналізацію науки спостерігаємо і за межами материкових історіографій і не тільки завдяки історикам діяспор.

Коли Міжнародний конґрес україністів позиціонує себе як інструмент українізації тих реґіонів, де він відбувається, це, на мій погляд, є втратою його покликання інтернаціонального форуму, який об’єднує представників багатьох країн...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі