УСЕ ювенільне море

Серпень 2000
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
112 переглядів

Універсальний словник-енциклопедія, Київ: Ірина, 1999.

 

У житті завжди є місце для енциклопедії. І прожити – з нею в шафі – треба так, аби не було боляче за нікчемно згаяні роки. Щоб не палив сором за дрібненькі книжечки, буклетики, словнички, методички, проспектики й листівки. Щоб, помираючи, міг сказати: я недарма (про)читав УСЕ!..

Свою першу енциклопедію, в усіх розуміннях Дитячу, у дванадцятьох томах, я, крекчучи, тягнув за мамою через усе місто у важенних клунках. Це був її другий, «відлиговий» варіант, із карикатурами, як для студентських капусників, із новонародженою кібернетикою, зреанімованим комсомольським романтизмом і зреабілітованими імпресіоністами (в кольорі). Вона одразу зайняла в інтер’єрі місце «низового іконостасу» (ікон у нас не було, але книжкова шафа стояла долі, тому до книг доводилося нахилятися, ледве не ставати перед ними на коліна). Почесне скло тлумило мерехтіння корінців, до яких батько понамальовував тушшю химерні заставки, але так і не спромігся приклеїти за місцем призначення...

Історію не переписати, навіть (тим паче?) коли це історія твого власного життя. Не уявляю, як би це було, якби мені – підліткові – батьки купили однотомник УСЕ, Універсального Словника-Енциклопедії. Якби це сталося – і вони, і я були б іншими, а доля мистецтвознавчої дисципліни в Україні розвивалась іншим шляхом, така думка видавалася мені аксіомою. Поки я не спостеріг, як двоє чоловічків-череванів середнього віку (один – із вусами, як у «Піснярів», інший – із невигойною проплішиною, коротше – цілковито «наші люди») купляли для якогось свого (тут відсутнього) дитяти оце саме УСЕ. Розмовляли між собою, між іншим, російською. Один – власне покупець – не приховував свого задоволення. Ритуально послинивши вказівного пальця , він розкрив придбану книгу і щось показав чи то свояку, чи то дружбанові. Той зичливо набурмосився. А я спробував непомітно підкрастися ззаду й зазирнути в «їхнє» УСЕ. Це вдалося мені наполовину. Я встиг лише помітити, що чоловічки зирили карту США... Що надихнуло мене на ретельніший огляд УСЕ. І подальші роздуми з приводу енциклопедій узагалі.

Карта замість цілого

Термін належить Альфреду Кожибському, але той мав на увазі явно не те, що мені хочеться тут сказати. Бо «ціле» ми можемо розуміти як гіпер-карту, ідентичну реальності, обраній як об’єкт наслідування – на кшталт тих, про які пише Борхес, але до яких прагнула й секретна радянська наука, перетворивши звичайнісінькі карти-схеми місцевості на неприступний для простих смертних раритет. Леґітимна радянська енциклопедія – візьмімо задля прикладу СЭС (Советский Энциклопедический Словарь, 4-е видання, 1990) – судома присмертної наївності, остання ідеологічна цитадель «перестройки» з усіма її двозначностями та компромісами. (Досить зауважити, що основний блок статті про СРСР закінчується відсотком річного приросту населення, розділ про Україну – переліком курортів; і хоч процес «гласності» зачепив творчі постаті Сальвадора Далі й того ж Хорхе-Луїса, але, як і раніше, бандерівці вважалися «учасниками фашистських військово-терористичних банд українських націоналістів»). Окрім «волі до розжовування» – вже форзац прикрашено «абетковим пошуковим вказівником», що більше скидається на періодичну таблицю Менделєєва, яка й справді віднаходиться на символічно-шехерезадній 1001-й сторінці – на просторі СЭС панує звичайна географічна допитливість, доведена до тихого абсурду. Карт – сила-силенна, політичних, а ще більше фізичних. Лише картам подаровано привілей кольоровості. Карти, зрештою, заміняють реальність – ще й з огляду на невиїзність переважної більшості радянських громадян (хоча 1990 року крига все-таки скресла...). Кожна країна супроводжена картою – і не на берегах аркуша, як в УСЕ, а серед основного тексту, а на ній розписано всі міста, дорожні траси, річки, а при нагоді – острови, затоки (Манґишлацька область) і внутрішньопросторові членування (Ґібралтар). І хоча...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі