Український театр у пошуках порозуміння

Червень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
711 переглядів

Парадоксально, але в сучасному світі, насиченому конфліктністю різного рівня та порядку, сфера мистецтва, яка не має потужного фінансового ресурсу, а має лише якості багаторівневого емоційного впливу, може претендувати на одну з провідних ролей на шляху пошуків порозуміння і згоди. На перший погляд, це твердження суперечить більшій частині історії мистецтва, що його від давніх часів використовують як по-тужне знаряддя для маніпулювання масовою свідомістю. Архітектура, живопис, театр, музика, література і, звісно, кінематограф — їх використовували з пропаґандистською метою для прямого або опосередкованого обстоювання певних позицій або мети.

У середині ХХ століття, в добу неприхованого протистояння ідеологій, вплив мистецтва, супроводжуваного технологіями, досягнув апогею. Сумніви щодо агресивно-войовничого застосування творчої енергії митців знайшли відгук у різних суспільних та художніх рухах другої половини ХХ століття. Сьогодні ж панівний політичний аспект у певній царині творчої діяльности здебільшого сприймається як моветон, а зізнаватися у створенні замовного твору негоже. При цьому багатовіковий досвід і навіть інерція уявлень про завдання та функції мистецтва спонукає самих творців і у ХХІ столітті щось маніфестувати.

У випадку виразної відмови від «служіння» чому-небудь, кому-небудь, поза завданнями яскраво вираженої ґлорифікації, тереном для обстоювання все частіше стає поле взаємних некомерційних інтересів та позаідеологічних цінностей. Тобто зі сфери презентаційної та пропаґандистської мистецтво переходить у середовище, де за посередництвом «обговорення» певної проблематики тривають пошуки гуманітарно-творчих рішень для питань, яких не вирішують іншими, зокрема й політичними засобами.

Кажучи про «обговорення» на території мистецтва, важливо конкретизувати ті види творчої діяльности, де комунікативний складник є провідним, наприклад, у театрі. Превалювання комунікативного начала у театральній дії як особлива якість вибудовування вистави — тенденція минулого двадцятиліття. Вона виявляється і у формальних, і в тематичних пошуках. Зокрема, розвиток такого виду театру, як вербатім, стимулює авторів вистав відмовлятися від традиційних прийомів показу та демонстрування, виводить на поверхню «незручні», закриті раніше теми, а іноді перетворює театр на місце активного спілкування.

У багатьох виставах сучасного експериментального театру глядача спонукають до активної участи в дії, прямого діялогу, до висловлення власної думки, до формування порядку денного і навіть ухвалення остаточних рішень — а саме, яким буде фінал вистави. Найбільше в цьому досягнув успіху так званий «театр свідків», що має жорстку документальну основу, участь у якому беруть очевидці подій. Замкнений простір театру стає спільною зоною відповідальности, де неможливо сховатися, уникнути відповіді, сфальшувати. Загалом саме така форма театру стає альтернативною вдаваному публічному спілкуванню у соцмережах, де люди не завжди розкривають реальні імена та погляди.

Сьогодні в Україні практики «театру свідків» обирають для обговорення найгостріші контроверсійні теми, що їх недостатньо озвучують політики та чиновники, які не бачать для них вирішення. Яскравим прикладом такої творчої роботи на шляху до консенсусу може бути досвід «Театру переселенців», де провідну роль у створенні дійства взяли на себе український драматург Наталія Ворожбит та німецький режисер Ґеорґ Жено. Вистави, що їх вони організовували спільно з переселенцями з Донбасу, — це своєрідні колективні сеанси психотерапії, під час яких люди виговорюють власні проблеми та відчувають душевний відгук, підтримку тих, хто сидить у залі. Взаємне розуміння життєвої катастрофи дає змогу тим, хто перебуває по різні боки, стати на шлях пошуку спільних рішень якщо не в матеріяльній, то в емоційній сфері.

Подібним шляхом пішов режисерський тандем кримців Антона Романова та Галини Джикаєвої — творців театральних проєктів, які безпосередньо торкаються воєнних дій в...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі