Український П’ятниця і його два Робінзони

Червень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
4591 переглядів

Український П’ятниця і його два Робінзони

 

Декілька років тому, намагаючись пояснити іноземцям особливості українсько-російських узаємин, я скористався метафоричним образом Робінзона Крузо і П’ятниці, запозиченим у Деніела Дефо. Колоніяльні стосунки домінування-підлеглости між цими двома персонажами забезпечує конвенція, тобто мовчазна згода обох сторін на саме такий тип стосунків. П’ятниця мовчки визнає цивілізаційну вищість Робінзона і беззастережно скоряється його авторитетові; Робінзон, своєю чергою, патронує П’ятницю, опікується ним і навіть по-своєму його любить – як доброго коня, собаку чи іншу домашню тварину.

Проблеми починаються, коли П’ятниця раптом відмовляється визнавати Робінзонову вищість і наполягає на рівності, на повазі до своєї мови та культури і, звісно ж, на своєму справжньому імені, замість того, яке вигадав Робінзон задля власної зручности. Такий П’ятниця-порушник конвенції втрачає Робінзонову приязнь. Він стає у його очах або божевільним, якого треба лікувати, або ворохобником, котрого слід ув’язнити. Саме так Російська, а згодом Совєтська імперія боролися з українцями, котрі наполягали на тому, що вони не хохли і не малороси, а таки Українці. П’ятниця, з Робінзонового погляду, просто не здатен сам до такого додуматися. Йому мусило або щось поробитися в голові, або, ймовірніше, він мусив потрапити під деструктивний вплив іншого, зловорожого Робінзона – польського, австро-угорського, німецького, американського тощо.

 

Сторінки3

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі