Український окциденталізм: бути чи не бути Римом?

Лютий 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
402 переглядів

«Кожен орієнталіст відтворював свій власний Орієнт відповідно до фундаментальних епістемологічних правил втрати й здобування», – зауважив Едвард Саїд у праці «Орієнталізм», аналізуючи природу того поняття про Схід, яке сформулювалося в так званій західній філології та культурології. Так Саїд указував, що фундаментальною передумовою постколоніяльної критики стає усвідомлення конструктивного й перформативного характеру стосунків дослідника до досліджуваного предмета. Такі стосунки базуються на відчутті «втрати» і її компенсації – «здобуванні» об’єкта знання.

Присвоєння «Сходу» мало чим відрізняється від присвоєння «Заходу». Орієнталізм і окциденталізм із погляду постколоніяльної критики правлять саме за конструктивні категорії. У Саїда орієнталізм як частина европейської академічної науки постає уявленням, котре водночас є перетворенням. Отож образ Орієнту є перевідтвореним знанням, ідеєю, яку дослідники-орієнталісти на Заході вводять в академічний простір поруч із латинізмом та елінізмом. При цьому орієнталізм стає специфічним дискурсом, а його сила оцінюється з боку центральних і домінантних «наших» (себто европейських) цінностей, «нашої» цивілізації, «наших» інтересів і цілей.

Конструювання Окциденту

Ці загальні передумови творення дискурсу «іншого» можна застосувати й до окциденталізму. Володимир Янів у «Психологічних основах окциденталізму», написаних у 1947–1948 роках, чи не першим серед українців дивиться на Захід не як на абсолютну психологічну або культурну категорію, а як на поняття, що має «довільний, суб’єктивний та пливкий зміст». Спираючись на ідеї відомих філософів і культурологів европейського післявоєнного світу, Янів трактує «проблему Заходу» як «межову проблему загальної історії, соціології, історії та філософії культури, національної психології чи філософічної антропології, теорії політики, педагогіки й ін., ба <...> навіть стоїть вона на пограниччі публіцистики», – зауважує він. Слова ці виявилися напрочуд актуальними на межі XXI століття.

Для Янева пів століття тому було очевидним, що «устійнення поняття Заходу як ідеалу, до якого маємо прямувати» може врятувати «чистоту західноевропейської духовности», що в повоєнній Европі перебуває в стані кризи. Відтак саме Захід вкотре заявляє про загрозу втрати ідентичности, а окциденталізм виявляється проєктом, який більше не існує «в усім багатстві колишніх проявів», є «поставленим під запит чи навіть загроженим» (слова з промови «Про духовні заложення Заходу», опублікованої в мюнхенській «Zud Deutschen Zeitung» від 16 серпня 1948 року, на яку Янів покликається у своїй студії). Отож завданням професора Яніва є ствердження (здобування) «психологічного окциденталізму України» як чинника, що може відмежувати Україну від Москви і стати основою її «післанництва» на Сході. Окциденталізм, або, іншими словами, західна ідентичність є, отже, конструкцією, а «Захід» – проблемою, з цілком ідеологічною метою: «для збереження ладу, світогляду й окресленого типу людини», «для переможення кризи є конечне устійнення поняття Заходу як ідеалу, до якого маємо прямувати».

Повоєнний окциденталізм у трактуванні Янева зводиться до шпенґлерівської тези про динамізм плюс ніцшівське уявлення про владу. На цій основі народжується екзистенціялістська категорія постійно змінюваної динаміки контрастів та їх гармонізації. Математична формула европейської духовности є, за Яневим, трикутником, де внутрішнє «поле» уособлює «гармонійну виразну індивідуальність европейця, а вершки – волю до влади (вершок між боками розуму й волі), динамізм (воля й почування) і віру (розум і почування). Гармонія (рівність кутів трикутника) залежить від рівної сили основних компонент (рівні боки). При абсолютно рівних боках захитання рівноваги є рішуче неможливе. Вихідним пунктом цього трикутника є вершок волі до влади».

Окциденталізм і модернізм

Для новочасної української...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі