Українська травматична пам’ять: Голодомор і Чорнобиль

Грудень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
94 переглядів

Тридцять третій, сорок сьомий – все це десь у нас засіло,

записалось у клітинній пам’яті.

Оксана Забужко, «Музей покинутих секретів»

 

Те, що досвід масової загибелі від голоду є частиною колективної пам’яті людства, відображається у християнстві, наприклад, в Одкровенні св. Івана, де голодну смерть зображено як третього, чорного вершника Апокаліпсису. Якщо раніше масову загибель від голоду найчастіше спричиняли війни, природні катастрофи або кліматичні особливості, сьогодні усталилася думка, що в світі достатньо харчів. Проблему творить радше розподіл або навіть свідома конфіскація продовольства як політичний засіб впливу. Хоча міжнародна спільнота 2000 року оголосила війну проти голоду в усьому світі, яка до 2015 року мала би вдвічі зменшити кількість тих, хто голодує або потерпає від недоїдання (на той момент їх було 840 мільйонів), нині близько шостої частини населення світу – понад мільйон людей – потерпає від голоду. Щодня від його прямих чи непрямих наслідків помирає близько 25 тисяч людей, тобто понад 9 мільйонів людей на рік. І це без урахування голоду, що вразив Східну Африку 2011 року.

Чи бере міжнародна спільнота під увагу щораз нові випадки голоду і якою мірою, залежить від багатьох чинників, далеко не тільки від великої кількости жертв. Приміром, коли влітку 2005 року через посуху та сарану голод вразив Ніґер у Західній Африці, поставивши під загрозу близько 2,5 мільйона людей (із близько 14 мільйонів), мало хто був готовий допомогти пожертвою, а міжнародна політика не виявляла особливого інтересу. Натомість велику увагу привернула масова загибель 90‑х років у Північній Кореї, спричинена посухою, повенями та невмілим господарюванням: в останній країні «реального соціялізму» з життя пішло, за певними оцінками, 10% населення, тобто близько 2,5 мільйона людей.

Але коли ж голод як масова загибель стає «вимовним»? Коли він стає частиною не лише комунікативної, а й культурної пам’яті? Як масова голодна смерть може набувати сенсу, вбудовуватися в культуру та відтак ставати джерелом функціональної пам’яті? Це буде показано на прикладі великого українського голоду 1932–1933 років – так званого Голодомору. Безумовно, Голодомор є єдиною в своєму роді травматичною колективною подією минулого в новітній українській історії. Тут ми не торкатимемося спустошливого голоду 1921–1922 і 1946–1947 років. При цьому я керувалася не стільки меншою кількістю жертв (хоч і її історики вимірюють мільйонами: п’ять мільйонів у 1921–1922 роках і близько двох у 1946–1947), скільки обмеженою представленістю в дискурсах. Натомість у цьому контексті згадується катастрофа на чорнобильському реакторі, адже ця подія прискорила порушення заборони говорити про Голодомор.

Пов’язані з Голодомором дослідницькі суперечки, як відомо, обертаються навколо питання про кількість жертв, але насамперед навколо питання про те, чи був «український голод» геноцидом, тобто чи був він цілеспрямованим із погляду Декларації ООН 1948 року і міжнародного права. Тут варто згадати, що сьогодні більшість західних істориків твердить: Сталін спочатку не планував мільйонних жертв серед мешканців України, але потім не без схвалення змирився з ними; голод не було зупинено, хоча кошти й засоби для цього були.

Дослідження Голодомору своєчасні й актуальні, зокрема для людей поза межами колишнього Совєтського Союзу, з двох причин. По-перше, ця масова загибель зробила нечувану «кар’єру». Ще на початку 1990‑х років польський фахівець із державного права Тадеуш Ольшанський дивувався, що пам’ять про Голодомор практично стерто зі «світової пам’яті». Ситуація докорінно змінилася, адже тепер він цілком може стати одним із найвідоміших випадків голоду поряд із ірландським Great Famine 1845–1852 років і голодом 1958–1961 років у Китаї, спричиненого «Великим стрибком».

По-друге, Голодомор, як видається, є просто-таки парадигмальним прикладом «етичного повороту» в політиці пам’...

Про автора
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі