Українська ідентичність

Червень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
4
4359 переглядів

Я є фаном BBC Radio, особливо тих передач, які стосуються історії. Одна з них дає добрий початок для моєї розповіді. Ідеться про цикл, присвячений історії різних країн, що його веде колишній кореспондент BBC у Центральній Европі Міша Ґлені. На початку програми про Німеччину він просить декількох істориків та політиків описати, що таке німецька ідентичність — і кожна чи кожен із них не може або відмовляється відповісти. Просто на це запитання немає відповіді1.

Цей приклад дає мені змогу врятувати себе і моїх читачів від довгої дискусії довкола того, існує чи не існує щось таке, як чітко означувана національна ідентичність. Ідентичність існує не сама собою — як вікно, навпроти якого я зараз сиджу, чи стіл, за яким зараз пишу. Вона є ситуативною і дискурсивною, тобто твориться обставинами щоденного життя («нація — це щоденний референдум», згідно зі словами Ернеста Ренана) і передовсім текстами. І то не тільки чи не так державними законами чи розпорядженнями, як творами літераторів, істориків та митців.

Це не означає, звичайно, що українська ідентичність постала винятково з буйної уяви цих самих митців. Насправді українська ідентичність, як і будь-які інші, постала з певних реальних історичних блоків. Скажімо, перша згадка про Україну як окрему територію з’являється 1187 року. У ранньомодерні часи Україною називають «дикі землі», що їх замешкують запорізькі козаки. У такому вигляді вона фігурує на карті французького інженера Боплана, одній із найперших карт Східної Европи. Рік появи цієї карти, 1648, є водночас роком початку великого козацького повстання під проводом Богдана Хмельницького проти польських королів. Повстання привело до появи автономної козацької держави, що у ХVІІІ столітті в місцевих козацьких літописах фігурує як Україна у значенні patria, тобто символ найвищої лояльности місцевих еліт. До кінця ХVІІІ століття ця держава зникла. Однак вона залишила по собі козацьку знать та її нащадків, які плекатимуть пам’ять про неї задовго по тому, як українські землі після поділів Польщі у 1772–1795 роках і аж до Першої світової війни буде розділено між Австрійською (згодом Австро-Угорською) та Російською імперіями.

Творення української нації відбувається головною мірою у модерну добу, але із цих старих історичних блоків. У цьому сенсі українська нація є молодою нацією зі старою історією. Зрештою, як і нація німецька. Роль державних чи мистецьких текстів полягає в тому, щоб відібрати певні будівельні блоки серед інших можливих і склеїти їх в єдиний панівний дискурс.

Різниця між німецьким та українським випадками полягає в тому, що в українському випадку мистецькі тексти відіграли вагомішу роль, аніж тексти державні чи політичні. Не тому, що українські тексти були кращі чи сильніші. До 1991 року українці практично не мали досвіду власної національної держави, зокрема армії та школи, найефективніших інструментів масової націоналізації посполитого населення, передусім селянства.

Цю відмінність підсумував один з істориків-теоретиків: «У Західній Европі нації творять політики, у Східній — поети». Зрозуміло, що кожне зіставлення кульгає і що завжди є приклади, які свідчать про протилежне. Та й самі терміни «Західна» і «Східна Европа» є проблематичними. Але навіть якщо врахувати всі ці застереження, вони не підважать тези, що у творенні національної ідентичности на сході Европи взагалі й України зокрема митці відіграли надзвичайно велику роль.

В українському випадку цю роль підтверджує те, що центральне місце в українському національному пантеоні посідають троє поетів: Тарас...

Про автора

Долучіться до дискусії! (1)

Зображення користувача Микола Числін.
Микола Числін 2 серпня 2016 року, 17:27

Чи є цінністю українська мова? - Очевидно, що не для всіх. Чи вимагає орієнтація на модернізацію необхідність відмови від власного, вкрай незручного в повсякденному житті в Харкові, вибору на користь україномовності? Чи все це - дурний романтизм, який слід відкинути і не перейматися "зрадою"?

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Nik Maslov.
Nik Maslov 8 серпня 2016 року, 05:26

Дякую, пан Ярослав на висоті, як завжди.

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі