Україна, яку нам обирають

Травень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
19 переглядів

1

Передвиборна аґітація – один із найнаочніших і найефективніших зразків дискурсивного творення ідентичностей. Належно використовуючи творчий потенціал, кандидат або партія можуть за лічені місяці постати в масовій свідомості носіями не притаманних їм раніше моральних чеснот, ідеологічних переконань та культурних традицій, а також, що не менш важливо, цілковитими протилежностями їхніх суперників, усіх тих принадних рис позбавлених. Долучення до цієї справи політтехнологів, що водночас із клієнтами «розкручували» й самих себе, творячи індивідуальну та цехову ідентичність здатних на дива професіоналів, поставило творчий процес на промислові рейки й привернуло до нього суспільну увагу. Далеко менше усвідомлюють виборці й самі політики ту обставину, що аґітаційні – як і будь-які інші – дискурси творять не лише ідентичності їхніх учасників і персонажів, а й ідентичність авдиторії, що споживає ті дискурси й тих персонажів, та картину світу, в якому те споживання відбувається і) на який впливає. Зокрема, коли виборця аґітують за особистість і програму, йому водночас пропонують образ людини, що їх підтримує (цією людиною він і має стати), та країни, в якій вона під проводом обраного лідера й разом з іншими його прибічниками ту програму здійснюватиме. Цей аспект особливо важливий у загальнонаціональних виборах, коли сферою дії програми є вся країна, стан якої пошукувачі мандатів характеризують і обіцяють покращити.

У цій статті йтиметься прообрази України й українців, творені під час недавніх виборів до Верховної Ради. В передвиборній аґітації Україна в особах народу, суспільства, держави, країни є єдиним явним чи здогадним об’єктом турбот і намірів її щирих, як запевняють виборця, друзів. Позаяк здійснювати ті наміри вони обіцяють задля її ж таки добра, то вона є водночас суб’єктом прагнень, мрій, обурень та інших почуттів, а також здібностей діяти відповідно до них. А ще – об’єктом Божого, історичного чи іншого високого призначення, в річище якого треба ті здібності спрямовувати, та добрих чи злих намірів інших держав, народів і окремих осіб, які можуть сприяти чи шкодити реалізації здібностей і призначення. Творення всіх цих ідентичностей відбувається в передвиборних програмах, листівках та іншій аґітаційній продукції, на зустрічах із виборцями, в інтерв’ю мас-медіям та інших типах дискурсу, де кандидати окреслюють свої погляди й наміри, характеризують ситуацію в країні й довкола неї, розповідають про свій життєвий шлях і звершення, висловлюють ставлення до подій і людей (зокрема, своїх суперників). Скажімо, декларування наміру домагатися вступу України до НАТО чи засудження дій керівництва країни, що ведуть до небезпечного для її суверенітету зближення з Росією, цілком певно окреслюють (навіть якщо не формулюють) шлях, яким Україна прагне, може та, з огляду на своє европейське призначення, має йти. Критика намірів чинного уряду скасувати пільги для «чорнобильців» (чи конкурентової обіцянки домагатися такого скасування), якщо вона не спрямовується лише для зацікавленої групи, припускає в українцях визнання заслуг тих людей і готовність платити їм за них із власної кишені, а також позитивне ставлення до пільг як засобу забезпечити соціальну справедливість і до спроможности держави цей засіб ефективно використовувати. Наголошення в кандидатовій розповіді про себе його селянського походження чи праці на землі творить образ України, яка навіть за сучасної індустріалізації не можлива без села і яка потребує «хлопського розуму» більше, ніж високої освічености, – а змалювання підприємницької ініціятивности й успішности постулює, що Україна вже не та й що вона прагне/може/має порятуватися бізнесом. Ясна річ, усі ці дискурси творять водночас ідентичності тих, хто нам сприяє чи шкодить – надійного НАТО й підступної Росії (а не трансатлантичних аґресорів і вірних слов’янських братів), «чорнобильців» як героїв і жертв (а не паразитів, що хочуть жити коштом інших, або й пройдисвітів, які обманом здобувають...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі