У затінку Просвітництва

Листопад 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
50 переглядів

Robert Coles. The Secular Mind. – Princeton, NJ: Princeton University Press, 1999.

Pierre Manent. The City of Man. – Princeton, NJ: Princeton University Press, 1998.

Mи дбаємо про свій інтелектуальний родовід так само, як про сімейний. Ми навіть тішимо себе думкою, що в обох випадках відбувається певне вдосконалення, певний поступ, тобто чесноти наших предків перейшли до нас і стали нашими власними. Тому нам так незатишно, коли ми виявляємо, що цей ланцюг інтелектуальної еволюції, генетичного прогресу, обірвано. Почуватися незаконнонародженим по інтелектуальній лінії не менш прикро, аніж по лінії генетичної спорідненості.

Сьогоднішній західний інтелектуал воліє виводити свій світоглядний родовід із Просвітництва – остаточної перемоги розуму й інтелекту над темними силами невігластва та забобонів, що затьмарили ясне світло класичної доби. Він може шанобливо визнавати еґалітарний етос та етичну спадщину християнства й водночас засуджувати його за те, що воно вимагає плекати віру, не оперту на раціональний розум. Він схильний захоплюватися відродженням класичної вченості в добу Ренесансу, що вилікувало людство від середньовічного варварства; він глибоко цінує дух незалежності та індивідуалізму, притаманний Реформації. Але по-справжньому щирий захват викликають у нього тільки поєднання у вісімнадцятому сторіччі британського емпіризму та французького скептицизму. Бо саме вони облаштували сцену як для політичного, так і для філософського прогресу новітньої доби. Просвітництво створило, мабуть, найстабільнішу з досі відомих політичних систем – таку, яка змогла безперешкодно розвинутися лише на незайманих просторах Америки. І хоча теперішній інтелектуал може ганити оте друге дитя Просвітництва – безперечно, породження схибнутого німецького ідеалізму, яке в нашому сторіччі поєдналося непристойним шлюбом із примітивною московською автократією, – він усе ще вірить, що головний струмінь європейської думки еволюціонує до світла й розуму. Зрештою, ірраціональні імпульси фашизму були лише таким собі дитячим бунтом проти раціонального розуму, а націоналізм – це просто відроджений трайбалізм темної доби. І тільки новітня ліберальна держава й новітнє секулярне суспільство вможливлюють вільний розвиток сучасної особи.

Постсовєтському інтеліґентові, обтяженому цим досить-таки недоладним означенням, доводиться бути набагато обачнішим. Він-бо, зрештою, є дитям марксистсько-московитського мезальянсу, що болісно усвідомлює, скільки небезпек криється в імпортованих із Заходу зужитих формулах, незалежно від того, чи то йдеться про панацеї Маркса–Енґельса, чи про збудливі засоби, виписувані за рецептом Адама Сміта. Його націоналізм – це лише короткочасний і бентежний епізод примхливої юності, про який він сподівається відразу забути, щойно досягне західної світоглядної зрілості. Його залишковій духовності, на яку (як і на його націоналізм) західні колеґи поблажливо посміхаються, не знаходиться місця у «світовому селі». Його попередники, либонь, бачили лише темну тінь Просвітництва – чарівна дама, що листувалася з Вольтером, про це подбала, – проте це не заважає йому проголошувати себе прихильником ідеалів свободи, рівності й братерства. Особливо – свободи.

Але чи справді ця інтеліґенція пережила п’янку юність європейського Просвітництва? Політично й економічно вона – а надто інтеліґенція українська (за винятком галицької) – лише перейшла від однієї форми державної опіки до іншої; з вільним підприємництвом і представницьким врядуванням знайома переважно з чужого досвіду. В культурному плані вона тільки змінила одну ортодоксію на іншу: ні для кого не таємниця, що совєтська ідеологія дуже добре вкладалася в рамки державної ортодоксії як герметична, символічна та інтелектуальна система, в якій не було місця для творчої, неідеологічної, «секулярної» думки. В якомусь дуже важливому розумінні Україна...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі