У скляних домівках

Березень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
108 переглядів

Matthew Cullerne Bown. Socialist Realist Painting. – Yale University, 506 рр.

1.

Політичні чинники завжди мали потужний вплив на те, як західні дослідники трактували соціалістичний реалізм стиль, що опанував образотворче мистецтво Совєтського Союзу від 1930-х років. Його або цілком іґнорували, або розглядали як потвору, породжену у ворожому таборі. Більшість критиків на Заході й досі відмовляється сприймати це мистецтво серйозно, в музеях і галереях праці представників цього художнього напряму виставляються рідко. Мабуть, багато хто з мистецтвознавців гадає, що епоха соціалістичного реалізму залишається аж надто близькою до нас у часі, аби писати про неї «без гніву та пристрасті», як то радив історикам Тацит у своїх «Анналах».

Книжка англійського дослідника Метью Каллерна Бауна «Живопис соціалістичного реалізму» успішно виправляє таку невідповідність у нашому розумінні совєтської культури. В цьому сенсі її можна зіставити з опублікованим 1981 року дослідженням Катерини Кларк «Совєтський роман: історія як ритуал», яке змусило переглянути наші погляди на літературу соціалістичного реалізму, також упродовж довгих років табуйовану в західній науці тему.

Обстоюючи позитивніше ставлення до досліджень соціалістичного реалізму, Баун проте не є апологетом совєтського режиму. Він постійно наголошує на прірві між насильством надлюдськими долями й тим радісним фасадом, який був показаний у живописі. Водночас він переконливо доводить, що в дозволених системою межах працювало чимало справді видатних митців, з’являлися справді видатні твори, які не можна й далі нехтувати. Баун цілковито переконаний, що саме соцреалізм забезпечував те, що він називає «єдиною повнокровною й до кінця продуманою альтернативою» соціально відстороненому, часом соліпсичному модерністському рухові, заклопотаному суто формалістичними винаходами та концептуальними іграми ерудитів.

Баун коректно спростовує ту дезінформацію про соціалістичний реалізм, що постачалася західними критиками, серед яких багато хто насправді дуже погано знається на совєтській культурі й на власні очі бачив хіба що кілька творів. Скажімо, Герберт Рід у монографії 1956 року «Мистецтво і суспільство» виводив соцреалізм із народного мистецтва, яке, на його думку, ніколи не мало великої культурної або естетичної цінності. Насправді все навпаки: фольклор російських селян (а більшість населення становила саме селянська маса) завжди був радше абстракціоністським, аніж реалістичним. Як зауважив Пітер Екрод, «коли модернізм у західному мистецтві вмирає, неможливо відкидати прагнення совєтських митців до спілкування між Мистецтвом і Життям, так, ніби воно є лише політичною змовою» (The Sunday Times, 21.06.1981).

В соціальній тканині Східної Європи мистецтво завжди відігравало набагато важливішу роль, ніж це було у Сполучених Штатах. Мистецтво, як його практикують у нашій країні, принаймні його абстрактна і розумова версія, що її критики проголошують творами геніїв, лишалася периферійною формою вираження на потребу еліті, тимчасом як у колишньому Совєтському Союзі вважалося, ніби мистецтво може мати такий потужний вплив на населення, що творчих людей, як наприклад Йосифа Бродського, навіть ізолювали від суспільства. Едвард Олбі після відвідин Совєтського Союзу заявив, що там за контроверсійний мистецький твір можуть заарештувати, а на Заході його просто не помічають.

Сучасні західні критики надто упереджені проти соціально ангажованого мистецтва. Але через саму тільки соціальну значущість воно не стає автоматично гіршим. Згадаймо, наприклад, «Третє травня» Гойї, де зображено страту мадридських повстанців солдатами Наполеона. Немає сумніву, що й полотна таких соцреалістів, як Олександр Дейнека або Ґелій Коржев, – також суспільно значущі, – естетично не нижчі за твори Гойї.

Баун спростовує міф про непорушну монолітну незмінність...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі