У себе, а не «між Сходом і Заходом»

Лютий 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
98 переглядів

Розташування між Сходом і Заходом ставало в очах інтелектуалів нашого реґіону то вартістю, то вадою. Одні вбачали в ньому знак, що мав свідчити про особливе призначення і навіть посланництво їхньої вітчизни. Для інших культури прикордоння наділені особливим багатством, яке є вирішальним для культурної привабливости цього реґіону. Натомість ті, хто трактував Захід як взірець, уважали цей стан «перебування поміж» симптомом цивілізаційної або економічної незрілости. Однак засвоєння західних взірців приводило, зокрема, до запозичення західного міту Східної Европи, котрий став – принаймні для частини мешканців Східної Европи – автостереотипом.

Про Україну між Сходом і Заходом почали писати понад сто років тому. Після Першої світової війни викристалізувалися дві позиції. Для одних Україна завдяки своєму «фатальному» географічному положенню була campus martius Заходу та Сходу (Схід розуміли то як Азію, то як Росію), змушена до боротьби на двох фронтах. Ця дихотомна візія української культури як поля, на котрому зіштовхувалися дві чужі або прямо ворожі цивілізації, є похідною польської ідеї antemurale, перемир’я – свого роду цивілізаційної грані – й відтак протиставлення двох різних цивілізацій. У версії, де «Схід» розщеплюється на два осібні чинники – татарсько-монгольський і російський – історію України до XVIII століття подають як боротьбу на всіх фронтах. Цю концепцію можна назвати «інвертованим передмур’ям».

Інші історики сприймали Україну не стільки як край, розташований на перехресті цивілізацій Заходу та Сходу, а радше як країну, де стали можливими поєднання Сходу із Заходом, своєрідна єдність протилежностей. Цій концепції відповідає ідея сполучної ланки, що об’єднує два береги або різні, часто протилежні елементи. До її прихильників належав Вацлав Ліпінський (В’ячеслав Липинський, українець за вибором), який 1925 року писав, що призначенням України є намагання гармонійно поєднати Схід і Захід:

Із взаємним поборюванням цих впливів. Під гаслами повного знищення одного або другого пов’язані всі моменти нашого занепаду; а з їхнім гармонійним співіснуванням пов’язані моменти нашого розквіту, нашого існування як незалежної нації, що має власну індивідуальність.

Ці дві відмінні інтерпретації формули «між Сходом і Заходом» протривали аж до схилу ХХ століття. Для однієї ключовою є впевненість в особливій ролі (недооціненого) захисника европейських вартостей та культурної вищости Заходу. У цій концепції дуже виразним є неґативне ставлення до Сходу, під яким найчастіше мають на увазі Росію, приписуючи їй азіятськість разом із усілякими стереотипними рисами (деспотизм, жорстокість, залежність від примітивних інстинктів тощо). Тут переважає арґументація на користь «західности» української культури, а її супроводжує риторика «повернення до Европи». Для другої позиції характерним є переконання, що українську культуру сформувало «перебування поміж», тим самим наперед визначивши їй роль посередника. Прихильники такого бачення підкреслюють наявність різних елементів у власній культурі і потрактовують це як особливу вартість. Третя течія, що з’явилася невдовзі після здобуття незалежности, бере початок нібито з цих візій, хоча не нагадує жодної з них, ставлячи на перший план різницю між східною та західною Україною. Подібно до першої інтерпретації, Захід тут також зустрічається зі Сходом на території України, проте ця зустріч не породжує неповторних культурних вартостей; натомість відбувається розщеплення тотожности, яке унеможливлює суспільну консолідацію.

1

Упродовж останніх тижнів Україна опинилась на перших шпальтах преси й телевізійних програм. Раніше – навіть у 1991 році, після проголошення незалежности – ця країна залишилася на узбіччі зацікавлень европейських та американських ЗМІ, тож тепер можна говорити про перелом. Про Помаранчеву революцію, про людей, які брали участь у протестних акціях і про країну загалом зазвичай...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі