У новому світі шпигунів

Жовтень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
907 переглядів

Andrew Meier, The Lost Spy: An American in Stalin’s Secret Service, Norton, 2012.
Robert Service, Spies and Commissars: The Early Years of the Russian Revolution, Public Affairs, 2012.
Emil Draitser, Stalin’s Romeo Spy: The Remarkable Rise and Fall of the KGB’s Most Daring Operative, Northwestern University Press, 2012.
Edward Lucas, Deception: Spies, Lies and How Russia Dupes the West, Bloomsbury, 2012.

Тим, кому 1935 року в окупованій Японією Маньчжоу-ґо траплялося бачити швейцарського бізнесмена Шарля Еміля Мартена та його американського партнера Сая Оґінса, ця пара мала видатися таємничою. Оґінс – із примітною зовнішністю, різкими рисами обличчя, полюбляв добрі костюми і мав ціпок зі срібним набалдашником. Він справляв враження знавця орієнтальної давнини і часом подавав себе як арт-дилера. Мартен тримався скромніше, волів вдягати прості краватки й ґабардинові пальта, хоча його дружина Ельза полюбляла елеґантні сумочки та хутра. Обоє чоловіків були поліглоти, із широким колом зв’язків в Европі. Співпрацюючи з міланським бізнесменом, вони приїхали до Маньчжоу-ґо продавати японцям автомобілі та літаки «Fiat».

У той час Мусоліні задобрював японський режим: він щойно відправив «Італійську фашистську місію доброї волі» до Маньчжурії, і бізнес обіцяв бути успішним. Наприкінці 1937 року імператорський уряд Японії купив 72 італійські літаки. Японський військовий аташе в Римі повідомив про угоду з утіхою. «Це дорівнює трьом полкам важких бомбардувальників», – задоволено сказав він. Як представники «Fiat» у Маньчжоу-ґо, Мартен і Оґінс, звісно, мали в тому частку. Та перш ніж продаж відбувся, обоє зникли.

Угода була цілком реальна. Але продавці були не зовсім тими, ким видавалися. Шарль Еміль Мартен – або ж Джордж Вілмер, Лоренц, Лауренц чи Дюбуа – при народженні отримав ім’я Макс Штейнберґ. Він вільно розмовляв німецькою та французькою із марсельським акцентом, але народився не у Швейцарії, а в Білгороді-Дністровському, українському порту на північному чорноморському узбережжі. Він отримав справжній швейцарський паспорт, подавши фальшиві посвідки. Оґінсове прізвище було справжнім, як і його американський паспорт, але його особа – ні. Перед приїздом до Маньчжурії він якийсь час провів у Парижі, де скромно сусідив із одним з останніх представників династії Романових: чудове місце, щоби ретельно стежити за російською «білою» еміґрацією – так само, як і в Берліні. Ті, хто колись знали його як Ісаю Оґінса, сина євреякрамаря з робітничого містечка Вілімантик у Конектикуті, були би вражені його аристократичними манерами. Ті, для кого він був випускником Колумбійського університету, причетним до радикальної політики, були б здивовані ще більше.

Штейнберґ і Оґінс виглядали і поводилися як заможні бізнесмени, але насправді були совєтськими шпигунами, працюючи не як дипломати, а як «нелеґали», під фальшивими іменами і глибоким прикриттям. «Шарль Мартен і Ко» могла бути справжнім бізнесом, але, як виявив Ендрю Меєр, пишучи книжку «Втрачений шпигун», ретельно досліджену і прекрасно написану Оґінсову біографію, компанія також забезпечила її «власникам» привід перебувати в Маньчжоу-ґо 1935 року. Із цієї незвичайної позиції вони мали змогу стежити не тільки за політикою держав Осі, а й, знов-таки, за величезною російською громадою «білих», що виеміґрували до Харбіна після революції в Росії. Вони припинили справу, бо війна між Китаєм і Японією посилювалася. Немає свідчень, що їх викрили.

Їхній успіх не був незвичайним для того часу. Сьогодні ми звикли вписувати шпигунів у наратив Холодної війни: Схід проти Заходу, інтриґа довкола Берлінської стіни, Відень Ґрема Ґрина і Лондон Джорджа Смайлі. Але перші й найуспішніші совєтські шпигуни з’явилися набагато раніше. Як пише Роберт Сервіс у «Шпигунах і комісарах», чудовій праці про історію ранніх відносин більшовиків із Заходом, перші совєтські шпигунські зусилля були аматорські: «щодо...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі