Твій особистий коктейль

Липень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
22
1766 переглядів

За місяці, що минули від початку Евромайдану, українська реальність стала настільки «живою» – тобто швидко і непередбачувано перемінною, – що послугуватися готовими теоріями для її аналізу тепер непросто. Важко визначити предмет та об’єкт дослідження, його методологію, якщо останнім часом ти рідко читала розумні книжки, зате не раз малювала плакати і нелеґальні ґрафіті, координувала Варту в лікарні, мила підлоги в захоплених адмінбудівлях, спала у потягах і спілкувалася з сотнями людей із найрізноманітніших реґіонів і соціяльних груп твоєї країни.

Це спілкування вигострило мою професійну майстерність як філософині виходити за межі власної смислової матриці і занурюватися в інші, сприймати їх, вгадувати їхні обриси. Разом зі спостереженням і підслуховуванням воно було моїм новим університетом, зимовою науковою школою, тренінґом блискавичної зміни реґістрів мислення. Майдан спровокував разючий вихід за межі зони комфорту та звичного кола контактів, і для багатьох із нас (лівих, феміністок, лібералів) це стало значною психологічною проблемою, адже важко стояти на барикаді поруч із людьми, з якими об’єднує спільний ворог, а не рівень усвідомлення соціяльних реалій і подібне бачення майбутнього. Мені допоміг досвід активістської роботи в Кам’янці, коли я помітила, що співгромадяни не одразу розуміють значення таких слів, як «бойкот» і «солідарність», отож годі чекати розуміння якихось абстрактніших категорій. У відповідь на цей виклик я відмовилася від власного ідеологічного розпорядку – ні, не перестала бути квір-феміністкою і соціялісткою, а перестала сприймати та оцінювати дійсність зі своєї позиції [1]. Це була дуже специфічна практика ментального відсторонення, яка допомогла втриматися від іншування і творення цілісних груп, про які я наче і так усе знаю – «вони, праві», «вони, патріярхальні чоловіки», «вони, східняки». Відмова від звичних способів пояснення реальности (які зазвичай базуються на теоріях, створених в іншому часі та просторі) дозволила бачити у світогляді інших не лише зони відмінности, але й точки розуміння, з яких потенційно може розростатися співпраця. І взагалі, краще розуміти свідомість інших, їхні індивідуальні «карти реальности», які базуються на особистому життєвому досвіді.

Мушу визнати, це була захоплива подорож. Щоб описати, що я з неї винесла, потрібно вийти за межі звичного дискурсу, перестати говорити про праві та ліві ідеології. Така розмова – потрібна та вчасна, однак під нею є ще один рівень, глибший і примітивніший, підсвідомий і частково психоаналітичний, у якому закріплено сам архетип «влада». Останні три місяці були часом смислового землетрусу – уявлення про владу, конкретні наповнення цього поняття плавились і зазнавали мутацій, переплітаючися зі змінами балансу сил у фізичній реальності. Саме ці зміни, їх передумови та перспективи мені хочеться простежити. Можливо, деякі з висловлених тез скидатимуться на вульґарну поп-соціологію чи психологію. Але інколи буває не зайвим проговорити начебто очевидне.

Мішель Фуко влучно проаналізував, як із розвитком капіталістичного способу виробництва влада розпорошується, переходить із прямого примусу, безпосередньої фізичної дії (убивство, насилля, ув’язнення) у непримітніші та гнучкіші форми, через «дисциплінаційні простори» (школа, лікарня, казарма) відтворює себе у «слухняних тілах», навчених поводитися належно. Не останню роль у цьому відіграє ідеологія як система уявлень, яка описує баланс сил у суспільстві та межі можливого для кожно(ї)го. Описує далеко не завжди правдиво, інколи – приховує істину, внаслідок чого формується парадоксальна картина світу, на яку мають вплив як офіційна пропаґанда, так і прожитий досвід.

Щось подібне відбувалося в 1970-х роках у Радянському Союзі. Я пишу саме про 70-ті роки, тому що це часи молодости покоління, свідомість/світогляд [2] якого можна вважати панівними...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі