Туга за Евтерпою

Жовтень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
59 переглядів

Данило Гусар Струк (1940–1999) – літературознавець, професор Торонтського університету й головний редактор англомовної «Енциклопедії українознавства» («Encyclopedia of Ukraine») – дебютував в українській літературі як поет молодечою збіркою «Гамма Сіґма» (Вінніпеґ, 1963). Хоча згодом він не вважатиме себе «серйозним» поетом і зосередить свої творчі зусилля в літературі на сфері наукової діяльності, ця рання збірка таки залишиться прикметним документальним свідченням його підходу до літератури взагалі, а до ліричної поезії зокрема – бо саме царина музи Евтерпи завжди була для нього найближчою та найцікавішою, і він присвятив їй більшість головних своїх літературознавчих студій.

У віршах збірки «Гамма Сіґма» помітна вже принципова дилема Струка-літератора, яку, зрештою, можна вважати дилемою усього українського «модернізму». Йдеться про намагання поєднати дві протилежні моделі культури й два діаметрально різні розуміння функцій мистецького твору – «модерністичний» естетизм із його гаслом «мистецтва задля мистецтва» та утилітарно-позитивістичне розуміння літератури, як носія певних дидактичних змістів, спрямованих на конкретні суспільні завдання.

Термін «модернізм» в українському культурознавстві досі не має чіткого (не кажучи вже про загальновідоме) означення й для багатьох (у тому числі й значної частини літераторів) залишається ефемерним словом-ярликом, яке вживають на позначення різноманітних літературних новацій, особливо тих, які роблять твір малозрозумілим для пересічного читача. Навіть між спеціалістами існують серйозні розбіжності в інтерпретації модернізму – від трактування його як багатогранної «метафори» мало не всієї культури XX століття – до позначення ним конкретного мистецького руху кінця XIX – початку XX століть.

Данило Струк розумів модернізм як конкретний літературний рух, обмежений доволі чіткими часовими рамками, з притаманними йому естетикою та світоглядом, але досить широким діапазоном напрямків і стилів, – рух, джерела якого чимало західних літературознавців знаходять у творчості Едґара Аллена По, але який по-справжньому розвинувся й досягнув вершин у творах західноєвропейців, зокрема французьких поетів-символістів від Шарля Бодлера до Стефана Маллярме та його численних послідовників, у філософії Фрідріха Ніцше й віршах колоритного лідера мюнхенської богеми Стефана Ґеорґе, в творчості Еміля Верхарна й Олджернона Чарлза Свінберна, – руху, кінець якого в Західній Європі збігався приблизно з датою вибуху Першої світової війни, коли фаза, так би мовити, «класичного» модернізму завершувалася у творчості таких поетів, як Ґеорґ Тракль, чи – особливо – Райнер Марія Рільке, які водночас простелювали літературі шлях до модерніших «ізмів» – від експресіонізму й кубізму до дадаїзму, і так далі.

Цей «класичний» модернізм, що докорінно змінив обличчя всієї західної культури, з самозрозумілих причин проникав в Україну із запізненням і рідко з першоджерел. В західній Україні посередником була передусім творчість «Молодої Польщі» – надхненниці львівської «Молодої Музи», в центральній та східній сильнішим, очевидно, був вплив російських письменників «срібного віку», чий голос великою мірою вплинув на становлення могутнього поетичного таланту молодого Павла Тичини.

Європейський модернізм, у розумінні Данила Струка, був явищем насамперед мистецьким і естетичним, і якщо в ньому дошукуватися суспільних чи ідеологічних тенденцій, то, мабуть, саме у факті рішучої та безкомпромісної відмови від будь-якої суспільної відповідальності творця за творені ним цінності, за долю суспільства чи народу. Це, звісно, звужене розуміння. Осмислення джерел модернізму з погляду людини кінця XX століття, по суті, не залишає сумнівів, що гасло «мистецтво задля мистецтва» мало глибинніші основи, ніж вимоги нової естетики чи навіть творчий протест нової хвилі європейських інтелектуалів проти збанкрутілих цінностей буржуазного світу. Сьогодні очевидним є факт, що це був початок докорінної зміни світобачення...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі