Ціна корупції

Жовтень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
2270 переглядів

2004 року Transparency International (TI) назвала Павла Лазаренка, колишнього прем’єр-міністра України, 8-м найкорумпованішим політиком за попередні два десятиліття. Американський суд засудив його до дев’яти років ув’язнення за вимагання, відмивання грошей через американські банки і шахрайство. Історія Лазаренка – це всього лише один із кількох прикладів, коли українських офіційних посадовців було затримано та доведено їхні корупційні дії. Багато інших випадків корупції, висвітлених у медіях, залишились безкарними. Звіти ТІ повідомляють, що за останнє десятиліття рівень корупції в Україні практично не змінився.

Інститут Світового Банку (World Bank Institute, WBI) підрахував: щороку на хабарі витрачається понад трильйон доларів. Утім, хабарами не виміряти вартість корупції для економіки, оскільки хабар – це передача грошей від одної особи до іншої, що не має безпосереднього впливу на економіку. Реальна ціна корупції опосередкована. Корупція спотворює економічні стимули, винагороджуючи не найпрацьовитіших людей та найпродуктивніші компанії, а нечесних індивідів та фірми з політичними зв’язками. Вона призводить до зменшення інвестування у фізичний та людський капітал, соціальної несправедливости і зниження економічного зростання. «Ми винайшли дещо, що можна назвати 400-відсотковим вкладом в урядування», – каже Деніел Кауфман з WBI. А саме: якщо Україна долає корупцію та відновлює владу закону, то можна очікувати на приріст доходу на душу населення в довгостроковій перспективі з нинішніх 7 251 до 29 000 доларів США. Остання цифра дорівнює доходу на душу населення в Словенії та Південній Кореї. (1) Дохід на душу населення взято з бази даних Світових індикаторів розвитку (World Development Indicators (WDI)) за 2001 рік та виміряно з урахуванням поточної купівельної спроможности в доларах США.

На жаль, боротьба з корупцією є складним завданням без швидкого та простого рецепту успіху.  Корупція є дуже тривкою в часі через вбудовані в явище соціальні норми, стереотипи поведінки та слабкі інституції. Багато урядів оголошували кампанії боротьби з корупцією, проте лише кілька досягали успіху. Синґапур 1970-х та сьогоднішня Грузія є винятками, вартими уваги, водночас просте копіювання політик, які спрацьовували в інших країнах, не ґарантує успіху.

Боротьба з корупцією вимагає твердої політичної волі від влади. Реформи приречені, коли державна бюрократія корумпована, оскільки це знесилює громадські інституції і робить їх неефективними. У висококорумпованому середовищі зі слабкими інституціями чиновники вищих ранґів мають замало механізмів для впровадження реформ. Корумповані бюрократи середнього рівня торпедують будь-яку державну програму, яка обмежує їхню економічну владу – незалежно від того, чи йдеться про запровадження макроекономічної політики, роботу над податковою реформою чи дереґуляцію бізнес-середовища. Тому, будь-яка антикорупційна кампанія мусить починатися з очищення державної бюрократії від корупції.

Вимірювання корупції

Корупцію фактично неможливо виміряти безпосередньо, як валовий внутрішній продукт чи іноземні прямі інвестиції, тому що вона любить секретність. На щастя, існує декілька непрямих вимірів.

По-перше, найбезпосереднішим з усіх можливих виміром можуть бути звіти правоохоронців щодо випадків корупційних дій, проте у висококорумпованих країнах поліція теж є корумпованою і не може бути достовірним джерелом даних. Також цей метод не дозволяє порівняти дані різних країн через повсюдну різницю в поліційних нормах та законодавстві. По-друге, ми можемо опитувати пересічних людей, бізнесменів або міжнародних експертів про рівень корупції, проте їхні думки будуть упередженими і зазнаватимуть впливу стереотипів та економічних умов. Бідні країни розглядаються експертами як більш корумповані за замовчуванням.

Стереотипи про мафію, витягнуті з книг та фільмів, змушують  бізнесменів та експертів бути більш обережними та неґативними у своїх оцінках окремих народів. По-третє, ми можемо використати медійні повідомлення про випадки корупції, але важко подати ці повідомлення у кількості, придатній для порівняння між країнами і в часі.

Зрештою, ми можемо спиратись на повідомлення, тісно пов’язані з корупцією, які однак кількісно опрацювати легше – такі, як обсяг тіньової економіки або поширеність лобіювання.

Кожен із видів вимірювання корупції має свої недоліки, але разом вони дають чітку картину відмінностей рівнів корупції в різних країнах та в часі.

У будь-якому випадку вимірювання корупції вимагає значних грошових та часових інвестицій. На щастя, ТІ нещодавно завершила ґрунтовну працю з кількісного оцінювання корупції у різних країнах та в часі із застосуванням кількох вимірів. ТІ вираховує індекс сприйняття корупції, спираючись на експертні оцінки та сприйняття корупції в бізнесовому середовищі у 182 країнах. В останньому звіті, зведеному за грудень 2009 – вересень 2011, Україна посіла 152 місце зі 182 країн, набравши 2.3 бали з 10 і розташувавшись унизу списку між Папуа-Новою Ґвінеєю та Ніґерією. Наші сусіди, Білорусь та Росія, показали не набагато кращий результат – по 2.4 бали кожна. Враховуючи ймовірність похибки, ситуація з корупцією у цих країнах статистично настільки ж погана, як в Україні.

Ще один вимір корупції, що пропонує ТІ, – Глобальний Барометр Корупції (Global Corruption Barometer, GCB), який операціоналізує досвід та погляди понад 100 000 людей у 100 країнах та територіях. Загалом, GCB є найбільшим опитуванням громадської думки на тему корупції. Його результати показують сприйняття корупції пересічними людьми, міру частоти хабарів і висвітлюють суспільні переконання щодо ефективности боротьби з корупцією. Згідно з результатами GCB 2011 року, лише 8% українців вірять, що за попередні три роки корупція знизилась, 63% поділяють думку, що вона залишилась незмінною, тоді як 30% переконані, що вона зросла.

Таблиця 1: Процент людей, які розглядають інституції як корумповані чи вкрай корумповані
  політичні партії парламент/ законодавча влада поліція бізнес/ приватний сектор медії державні посадовці/ службовці судова влада неурядові організації релігійні організації армія освіта
Вірменія 53 59 71 44 34 61 73 30 23 58 76
Азербайджан 28 27 54 27 19 50 46 23 13 31 49
Білорусь 41 42 58 43 36 68 52 31 15 32 45
Грузія 24 22 14 15 16 24 31 9 3 5 13
Молдова 63 59 74 57 35 61 67 34 23 34 61
Польща 54 46 43 52 30 51 43 25 28 21 24
Росія 50 53 68 46 42 66 57 36 25 51 58
Україна 67 72 81 56 40 72 81 40 20 50 68
Данія 24 15 8 22 19 18 3 10 17 13 5
Греція 89 78 59 54 78 71 66 28 53 35 42
США 82 70 40 54 51 62 45 27 36 24 31
 

 

Таблиця 1 показує сприйняття корупції в державних інституціях України та деяких інших країн – наших найближчих сусідів, а також Данії (як країни з найменшим сприйняттям корупції в світі), Греції (як країни зі слабко розвиненою економікою) та США (як лідера серед розвинених країн). Серед країн, показаних у таблиці, громадяни України виказують найбільш неґативне ставлення до 5 з 11 інституцій, разом із парламентом, міліцією, державними посадовцями, судовою системою та неприбутковими організаціями. 81% українців розглядає міліцію та судову систему як украй корумповані інституції. По 72% сприймають парламент як корумповану інституцію та чиновників як корумпованих осіб. 68% називають корумпованою систему освіти, і це вкрай засмучує, враховуючи головну роль, яку відіграє освіта у створенні ідей та розвитку людського капіталу. До позитивних моментів належить те, що Церкву розглядають як найменш корумповану інституцію в Україні. Що цікаво, американці засвідчують  аналогічний рівень недовіри до деяких державних інституцій, проте вони значно більше довіряють поліції та судовій системі.

Азербайджанці мають вищий рівень довіри до своїх політичних інституцій, тоді як Греція до своїх налаштована дуже критично.

Чи можемо ми насправді стверджувати, що державні посадовці Азербайджана працюють краще, ніж у Греції та США? Таблиця 2 показує, що ні. Лише 5% респондентів у США, 18% у Греції та 47% в Азербайджані давали хабарі за останні 12 місяців. Це показує нам, що сприйняття корупції відрізняється від країни до країни, залежно від різниці в соціальних нормах. Азербайджанці радше більш толерантні до хабарів і не розглядають їх як свідоцтво корумпованости. Американці ж, напевно, гадають, що корупція притаманна верхівці, натомість нечасто зачіпає їхнє щоденне життя.

 Таблиця 2

Таблиця 3 показує, які інституції є більш корумпованими відповідно до поширености хабарництва. Українці найчастіше дають хабарі міліції (39% респондентів з тих, які мали зносини з міліцією за останні 12 місяців), лікарям (33%), земельним службам (30%) та митникам (30%).

Таблиця 3. % осіб, які сплачували хабар в зазначеній інституції
  Система
освіти
Суди Медичні
заклади
Поліція Реєстраційні та дозвільні
служби
Комунальні установи Податкові служби Земельні служби Митниця
Вірменія 12 17 19 39 17 2 10 18 21
Азербайджан 30 44 46 56 40 7 6 24 44
Білорусь 15 21 22 27 12 3 13 13 31
Данія 0 1 0 0 0 0 0 0 0
Грузія 1 5 3 3 1 1 0 0 0
Греція 1 2 20 3 4 2 3 5 17
Молдова 25 33 33 46 17 4 9 23 23
Польща 2 10 16 13 9 2 2 7 5
Росія 19 18 21 28 9 3 6 20 11
Україна 20 23 33 39 26 9 14 30 30
США 7 8 3 6 9 4 6 13 18

 

Згідно з наведеними цифрами, Україна не дуже відрізняється від інших пострадянських країн за сприйняттям корупції та поширеністю хабарництва. Проте, на відміну від своїх сусідів, українці втратили надію на позитивні зміни. Таблиця 4 показує, що, на превеликий жаль, 71% українців не вірить у можливість пересічним людям досягти поступу у боротьбі з корупцією. 56% українців не вірять у здатність жодної державної інституції боротися з корупцією, тоді як 12% сподіваються на допомогу міжнародних організацій. Данці та поляки довіряють медіям як основній антикорупційній силі. Азербайджанці та грузини довіряють очільникам державної влади. Американці найбільше довіряють неурядовим організаціям. Також в Україні існує велика недовіра один до одного. Лише 57% українців довіряють своїм колеґам у протистоянні корупції, порівняно з 98% данців та 95% греків.

Таблиця 4. Яким інституціям найбільше довіряють в протистоянні корупції
  Лідерам уряду Бізнесу /
приватному сектору
Громадським організаціям Медіям Міжнародним організаціям (ООН, Світовому банку, МВФ) Жодній
Вірменія 24 1 5 4 10 57
Азербайджан 69 1 1 4 5 21
Білорусь 43 3 9 8 6 33
Данія 18 5 16 35 10 17
Грузія 65 2 6 2 8 17
Греція 16 7 13 4 13 47
Молдова 43 4 5 13 8 28
Польща 11 3 11 31 8 37
Росія 26 4 6 9 7 48
Україна 17 1 3 11 12 56
США 15 11 23 14 4 34

 

Корупція супроводжує широко розвинену тіньову економіку. Фридрих Шнайдер із Лінцького університету, міжнародний експерт з вимірювання тіньової економіки, оцінив частку тіньової економіки в Україні 2007 року на рівні 47% ВВП. Протягом економічної кризи 2009-2010 рр. тіньова економіка зростала та, згідно з деякими оцінками, її рівень перевищив 50% ВВП.

Джерело: Schneider, 2012

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сторінки2

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.