Це не революція

Жовтень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
706 переглядів

Hussein Agha and Robert Malley. «This Is Not a Revolution». Переклав з англійської Андрій Іздрик.
Статтю опубліковано 8 листопада 2012 року в часописі «The New York Review of Books». http://www.nybooks.com/articles/archives/2012/nov/08/not-revolution/?pag... «Критика» публікує переклад як ексклюзивний партнер «The New York Review of Вooks» в Україні. Проєкт підтримано Посольством США в Україні.

© 2012 The New York Review of Books

Над арабським світом западає морок. Занепад, смерть і плюндрування супроводжують боротьбу за краще життя. Аутсайдери гризуться за вплив і зводять порахунки. Мирні демонстрації, з яких усе починалося, і висока мета, що їх надихала, залишилися в минулому. Вибори – нагода посвяткувати, а про політичні візії думають потім. Одинока послідовна програма – релігійна, продиктована минулим. Боротьба за владу точиться без чітких правил, цінностей і бачення мети. Вона не припиниться залежно від того, чи виживе режим чи впаде. Історія не рухається вперед. Її носить узбіччями.
Ігри вплітаються в ігри: битви проти автократичних режимів, сунітсько-шиїтське міжконфесійне зіткнення, боротьба за реґіональну владу, наступ нової холодної війни. Розпадаються нації, підводяться меншини, відчувши шанс вирватися з обмежень, накинутих більшістю. Картинка розпливається. Лише одиниці досягають свого, та й до їхніх послуг хіба плутані натяки про кінцеву мету. Те, що нині вважають вагомими змінами, цілком може залишитись у пам’яті хіба що як жарти історії.
На авансцену виходять нові або поновлені актори: химерна «вулиця», від якої очікують мобілізації так само швидкої, як і розпорошення, молоді протестувальники, центральні активісти повстання і дорожні жертви на цьому шляху. «Братів-мусульман», учора нехтуваних за екстремізм, сьогодні Захід радо вітає як розсудливих ділових прагматиків. Ще запекліші фундаменталісти салафіти, дотепер відомі алергією на всі види політики, нині прагнуть перемогти на виборах. Повно незрозумілих збройних угруповань із сумнівними вподобаннями і невідь звідки фінансованих, та й просто бандитів, злочинців, розбійників з великої дороги та людоловів.
Спілки плутані, нелогічні, незбагненні й мінливі. Теократії покладаються на секуляристів, тирани просувають демократію, США співпрацює з ісламістами, ісламісти схвалюють західну інтервенцію. Арабські націоналісти стають на бік режимів, проти яких довго боролися, ліберали вітають націоналістів і згодом починають із ними воювати. Саудівська Аравія підтримує секуляристів проти «Братів-мусульман», а салафітів проти секуляристів. США укладають союз із Іраком, який уже в союзі з Іраном, а той підтримує сирійський режим, що його США прагнуть повалити. А ще США є союзником Катару, який фінансує «Хамас», і з Саудівською Аравією, яка фінансує салафітів, а ті надихають джихадистів, що закликають убивати американців де тільки можна.
За рекордно короткий час Туреччина, яка зовсім не мала проблем із сусідами, тепер тільки й має що проблеми. Вона відштовхнула Іран, розлютила Ірак, почубилася з Ізраїлем і фактично вступила у війну із Сирією. Іракські курди тепер союзники Анкари, попри те, що та воює проти своїх курдів, а її політика в Ірані та Сирії заохочує сепаратистські настрої в самій Туреччині.
Роками Іран суперничав з арабськими режимами й налагоджував зв’язки з ісламістами, бо поділяв їхнє релігійне світобачення. А ті, щойно прийшовши до влади, запевняють у лояльності своїх колишніх саудівських та західних ворогів і відмежовуються від Тегерана, попри його спроби їх улестити. Іранському режимові доведеться поміняти союзників, звернувшись до неісламістів, які почуваються чужими в новонароджуваному порядку і наляканими розвитком відносин між ісламістами та США. Іран має у таких справах досвід: за минулих три десятиліття він був у союзі зі світською Сирією, навіть коли Дамаск...

Автори
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі