Трибунал атрибутів

Вересень 2000
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
50 переглядів

Книжки та публікації, що обговорюються в цій статті:

Звід пам’яток історії України: Енциклопедичне видання у 28 т. Київ. Книга І, ч. І. – Київ, 1999.

Хрещатик. – Київ, 1997.

Д.Шленский, А.Браславец. Андреевский спуск. – Киев, 1998.

М.Дегтярьов, А.Реутов. Михайлівський Золотоверхий монастир. – Київ, 1997.

Т.Кілессо. Видубицький монастир. – Київ, 1999.

Л.Кучма. Нетлінні і вічні християнські цінності. Виступ-привітання на урочистій академії, присвяченій 2000-літтю Різдва Христового. – «Урядовий кур’єр», 21.01.2000.

Н.Никитенко. Русь и Византия в монументальном комплексе Софии Киевской. – Киев, 1999.

Сергій Аверинцев. Софія-Логос. Словник. – Київ, 1999.

 

Обґрунтування сучасних відбудовчих і краєзнавчих процесів у Києві звучить приблизно так: «Цього вимагає історична справедливість». Ця чеснота історії була завжди річчю мало зрозумілою саме через різнополярність дій, спрямованих на задоволення її «вимог». Ще менш зрозумілою стає справедливість нашої історії, коли вона постає на тлі «переосмислення надбань національної культури» («Звід пам’яток історії України»).

«Це твоя столиця!» Коли чуєш щось на зразок цього, мимоволі згадується турґенєвський старий немічний поміщик, який називав кількастолітні дуби своєю власністю. Коли ж застановитися над віком нашої столиці, то з’являється ще більше підстав запитати, хто суб’єкт, а хто об’єкт у переосмисленні культурної спадщини Києва?

Останнім часом вийшло чимало книжок про Київ. Доробок цей надзвичайний настільки, наскільки важливими в нашому житті можуть бути будь-які засоби зберегти факти культури й наші знання про ці факти. До того ж майже всі автори наполягають на виховній функції своїх видань. Уже знання фактів про Київ, на їхню думку, дадуть можливість запобігти нищенню фактів культури. Такий висновок подають книги-реферати про Михайлівський Золотоверхий і про Видубицький монастирі. Автор іще однієї книжки (В.Чепелик), побоюючись, що незабаром може змінитись архітектурний ансамбль Хрещатика, сподівається, що його книга «допоможе зупинити владну руку перед підписом фатального рішення».

За кількістю києвознавчих видань початок століття, мабуть, не поступався сьогоденню. Однак, як бачимо, знання не стали запорукою збереження пам’яток культури. Очевидно, в цій справі, крім колекційної інформації, завжди потрібен іще якийсь вид знань. Необхідні знання про стосунки між містом і його мешканцями. Спробуймо подивитися на перелічені тексти як на вияви цих стосунків.

1.

Якщо хоча б уявно зібрати всі випадки мовленнєвої практики, здійсненої про Київ або в Києві, неважко зрозуміти: існує місто Київ і існує одна велика книжка про Київ. Її варто було б назвати метакнижкою, бо складається вона з уявлень людей про місто. Вона є чимось на зразок Борхесового фоліанту, в якого нема ні початку, ні кінця. Через це читають її нечасто й не надто охоче. Хтось іноді виписує з неї цитати, а хтось тільки користується ними, не переймаючись тим, хто саме й коли саме їх виписав.

Зрештою, це зрозуміти можна, бо автори слів, сказаних про Київ, часто губляться. Так стається через те, що слова, якими говорять про місто, повторюються, незалежно від того, знали один одного їхні автори чи ні. Так з’являється чимало банальностей, які стають невіддільною часткою Києва, стають його атрибутами. Кожен, хто потрапляє в смислове поле Києва, неодмінно зустрічається з певними атрибутами міста її мимоволі потрапляє під їхню владу.

«Мені особисто здається неможливим вимовляти назву міста Києва без міркування про його найсвятіший Палладіум, що зветься “Собором Святої Софії”». Це уривок з інавґураційної лекції Сергія Аверинцева в Києво-Могилянській академії. Стиль лекції виправдовує певний пафос цих слів. Однак, перед нами випадок, коли лише одна, невіддільна, але все-таки частка міста поширює своє значення на ціле місто. Атрибутові властиво витісняти все, не пов’язане з ним....

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі