Три століття безнадії

Вересень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
165 переглядів

Перекладено з польської за публікацією в журналі «Znak», ч.1 за 1996 рік. Дру­кується з дозволу редакції.

1.

La crise de l'esprit, La crise de l'Occident, The Crisis of Our Age, Crise et civilisation, А Crisis of Values, Die Krisis der europaischen Kultur, Die Krisis des europaischen Menschentums und die Philosophie, Kryzys і filozofia, Kryzys myslenia, Kryzys nowoczesnosci а swiat przezywany, Kritik und Krise: Еіп Beitrag zur Pathogenese der burgerlichen Welt, Freud and the Crisis of Оur Culture, Thomas Маnn und die Krise der burgerlichen Kultur, Robert Musil and the Crisis of Еurореап Cultrure, lntelekrualisci а kryzys, Kryzys swiadomosci europejskiej w eseistyce polskiej – ось заледве щупта назв із моєї бібліографічної скриньки. Не бракує там і міцніших висловів, як-от: The Decay of Capitalistic Civilization, Der Untergang des Abendlandes, Upadek cywilizacji zachodniej, Déclin de l'Europe, Коnіес Europy, Конец нaшeгo времени, L'Europe et le mythe du déclin, Decadence іп the Modern World, The End of the Modern World, Degeneration: the Dark Side of Progress, Cywilizacja па lawie oskartonych, The Revolt against Civilization, The Apocalypse of History, Apocalypse 2000: Economic Breakdown and the Suicide of Democracy. Мабуть, досить наразі цієї літанії, хоча запевняю, що міг би тягнути її ще дуже довго.

Є в цьому списку твори всіляких жанрів — спекулятивні й аналітичні, філософські й історичні — з усього двадцятого століття (слід зауважи­ти, що останнім часом їхня кількість збільшується лавинно). Сумніваю­ся, чи ще яке-небудь поняття зуст­річається в заголовках досліджень так само часто, як «криза» чи спорід­нені вирази. І то йдеться мені, як видно з наведених прикладів, лише про випадки, коли ці вирази вжито на позначення стану нашої цивіліза­ції еn glоЬе або, принаймні, європей­ської культури, взятої як ціле. Через це я не беру до уваги дослідження крайнощів, минущих за своєю природою та обмежених якоюсь однією, нехай і надзвичайно важливою га­луззю, — скажімо, криз політичних й економічних, а також так званих криз у мистецтві.

Можна було б легко довести, що поняття «криза» сьогодні є немило­сердно надуживаним, аж до втрати виразних семантичних контурів. Можна погодитися, що воно стало банальним і втратило зміст. Можна собі покепкувати з одвічної манери нарікати на лихі часи й на те, що світ псується, люди мізерніють, а мораль­ність занепадає. Все це можна, але таким чином ми не усунемо пробле­ми. Адже поміж діагностів кризи ци­вілізації ми бачимо мислителів такої величини як Гуссерль, Валері, Бердяєв, Ясперс, Арендт і багатьох інших, а також цілий легіон поважних істориків ідеї та культури, не кажучи вже про поетів та есеїстів. Знехтува­ти їхньою інтуїцією та проникливіс­тю неможливо, навіть у тому разі, ко­ли їхні висновки здадуться нам по­части не зовсім ясними або ж не зов­сім переконливими. Погодьмося з Колаковським, що

Голосіння здаються повсюдними; хоч би над якою сферою життя ми замислилися, доводиться запитувати: «Що тут скоїлося?». І справ­ді, запитуємо: що скоїлося з Бо­гом? із демократією? з соціалізмом? із мистецтвом? із сексом? із родиною? з економічним зрос­танням? Здається, ніби ми всі жи­вемо з відчуттям усеохопної кри­зи, не вміючи, проте, виразно ок­реслити її причини, — хіба що втікаємо до однослівних псевдорозв’язань («капіталізм», «забуто про Бога» тощо). Оптимісти зазвичай популярніші, їх слухають охочіше; але в інтелектуальних колах вони наражаються на глузування: ми воліємо бути понурими.

Мене цікавлять джерела цього гнітючого настрою та причини його філософської заразливості. Зауваж­мо, що цей історичний песимізм народжується не в убогих і відсталих країнах, а саме тут, у Європі, де про­тягом двох останніх століть безпе­рервно збільшується наукове знан­ня, розвиваються техніка та меди­цина, квітнуть усі мистецтва і де, по­при війни, переслідування та безмір біди, все-таки...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі