Третя ночі у Бостоні, або Три запитання, на які я не можу відповісти

Червень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1008 переглядів

 

 

1

О третій ночі у Бостоні мені сказали, що мій квиток на літак недійсний. Третя година ночі, власне, була не у Бостоні – у Києві. У Бостоні лише восьма вечора. Але для мене то була третя ночі, бо я прилетіла з Києва – спершу у Нью-Йорк, а тоді, згідно із золотим правилом усіх авіякомпаній «У Москву – через Чукотку», – у Бостон, аби, нарешті, звідтам летіти у Тампу. Котра від Нью-Йорка ближче, ніж від Бостона, – ну, але будьмо справедливими, не набагато. Загалом на захід летіти легше, ніж на схід. Принаймні так мені довший час здавалося. У Київ я завжди прилітала у напівмертвому стані, проходила весь цей паспортний контроль і митницю, виповзала на вулицю, сідала в маршрутку до вокзалу, спускалася в метро, доїжджала до гостинного дому добрих друзів і... далі нічого не пам’ятаю, бо падала з утоми – без усяких метафор. Летячи на схід, втрачаєш ніч, і день стає нестерпно довгим. Легше ту ніч просто не спати, ніж намагатися прожити її як день – тому що вир загальної енергійности дуже пригнічує. Вночі від тебе принаймні ніхто нічого не вимагає, розкошуй собі на здоров’я, – а день завжди мусиш комусь віддати. Коли ж летиш на захід, то потрапляєш принаймні не у ранок, а в пообіддя – вони вже і самі там усі втомлені і мріють про вечір. Але цього разу навіть пообіддя мене не врятувало; синдром третьої ночі – це ватяні коліна, каламутна голова і до краю напружені нерви. «Не може бути, – кажу я, – що це ви таке кажете? Перевірте ще раз». Жінка дивиться на мене презирливо. Загалом, у мене ніколи не бувало ніяких проблем з американською стороною, на відміну від української (і це при тому, що громадянство у мене українське), а тут же навіть не в політиці справа: у Бостоні я – просто пасажир, бо всі пропускні пункти уже пройшла в Нью-Йорку; у мене навіть ніхто не просить паспорт.

2

«Мені цей квиток ще у Києві видали», – виправдовуюсь я, але жінка за стійкою мовчить. Вона немолода і непривітна. Поруч із нею чоловік – він теж непривітний, але краще лицемірить, і його не так легко одразу розкусити. «Відійдіть, міс, ми все влаштуємо, пропустіть чергу». Я відходжу набік, черга суне в літак. Людей дуже багато і всі теж якісь знервовані. Двоє старших чоловіків в інвалідних візках. Я намагаюся думати про те, що їм гірше, ніж мені. Може, у мене просто культурний шок. Коли подорожуєш як турист, то шоку цього майже нема; як турист, нічого не побачиш. Це хитрий термін: люди собі уявляють цей шок як власне-шок: ти виходиш на вулицю в чужій країні, і тебе одразу накриває цунамі, – і тому дуже радіють, коли нічого такого не стається. Нема у мене шоку, я легко адаптувалася, хвалилася мені одна росіянка, яка приїхала на нашу катедру на рік стажування. А потім через місяць-другий починається – у перукарнях стрижуть погано, масло тут пересолене, а хліб недосолений, та ще алергія замучила, Оксан, будь-другом, відвези в лікарню о третій ночі (знову о третій ночі!). Коли я пояснюю людині, що «о третій ночі», як і о будь-якій іншій годині, в тій лікарні тебе з твоєю алергією триматимуть у почекальні добу чи дві, і що краще сходити до звичайного лікаря, бо невідкладну допомогу надають лише мрущим, – пісня вибухає пристрасним крещендо – ти що, як це може бути, вони що, не розуміють, я тут сама, я іноземка, до лікаря черга два тижні наперед, а вони з дурнуватою усмішечкою – вибачте, ні, ні, – та вони нелюди, ці американці, ці ідіоти, ці чокнуті дебіли, ці товстозаді, – ні, ти бачила, як тут жінки одягаються, ти бачила, да? Я терпляче кажу, що ні, вони не нелюди, навіть і товстозаді, і не можна їх так називати, нікого не можна так називати, ніколи, – а просто це культурний шок, і він находить хвилями. Така вже його природа. Відчуваєш цілий спектр емоцій – від легкого нерозуміння до повного іншопланетного відчуження (хто пережив на Флориді Різдво у шортах, той знає), від тихого роздратування до...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі