Тотожність / Інакшість: ідентичність, тіло, час

Листопад 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
28
1395 переглядів

Я як Він: мотив змієборства  та ґендерні інверсії

Якщо розглядати символіку змієборства у християнському або психоаналітичному ключі, то стане очевидним вихід на перший план аспекту боротьби з внутрішнім змієм — страхами, гріхами, спокусами і плоттю. У персональній мітології Ірини Шувалової концепти тіні (пітьми) і змія (чудовиська) за значенням перебувають дуже близько; винятком є хіба що те, що тінь лише усвідомлюється, а зі змієм слід боротися. За великим рахунком, і тінь (як смерть), і змій вписуються в центральний мітосценарій збірки як образи часу, що нищить тіло, бентежить душу, стирає слова і спогади, обриває зв’язки з минулим. Саме тому тілесне і мовне самоусвідомлення є чи не єдиними способами звоювати змія часу — вписавши, вкарбувавши себе у плинність поточної миті.

Мотив змієборства у збірці «Ос» так чи так пов’язано з еротичним сюжетом («Георгій», «привітай мене з міста…», «брате мій місячний…»): кривавий поєдинок цілком може виявитися метафорою любовної гри, адже взаємообумовленість еросу / танатосу є однією з характерних рис лірики Шувалової. Саме тому поетка охоче вдається до гри з образами: Георгій перетворюється на сліпого лицаря з іграшковим мечем («сонце таке обережне немов незрячий / лицар із паперовим несправжнім мечиком / тицяється у лиця суцвіть дитячі / молиться щоб змій зачекав до вечора»), а змій — на прекрасного янгола («будь змією змією мій янголе шкіру міняй / будь містичною мушлею плоть запроторюй за стулки»). До того ж змій — далеко не завжди та потвора, яку слід звоювати: це може бути Мінотавр («час хитає бичачими рогами. як я один / цього монстра звоюю пройду цими тернами пішки?»), динозавр («ось горизонт вигинає хребет динозавра / збоку заходить воїтель маленького завтра») чи безіменне чудовисько. Функція слова-маски виявляється в умовності називань, адже будь-яке називання дотичне до названого лише частково. Саме тому в контексті лірики Шувалової античні і християнські образи виявляються взаємозамінними, сюжети змішуються і доповнюють один одного; вдаючись до техніки бриколажу, фраґментуючи наративи попередніх епох, поетка робить культурні досвід і пам’ять частиною приватних, впосаджуючи їх у плетиво власних історій. Впадає в око, що однією зі стратегій актуалізації культурного коду в ліриці Шувалової є ґендерна інверсія: діва стає лицарем («я твій лицар гавейн дон кіхот ланселот паладін»), коханий стає дівою-помічницею («будь мені аріадною янголе будь мені а / там побачимо»).

На пасивність і навіть несуб’єктність чоловічих образів у ліриці Шувалової звертає увагу Олег Коцарев, слушно трактуючи цю особливість як спробу літературної гри. На наш погляд, тут Ірина Шувалова іде за традицією, сформованою зусиллями Лесі Українки, Ольги Кобилянської, а потім і Оксани Забужко: йдеться про переписування матричних сюжетів вітчизняної і европейської культур з погляду жіночого сприйняття, кристалізацію голосу Іншого в монологічній патріярхальній культурі. В «Осінній казці», «Камінному господарі» Лесі Українки та в ліриці Оксани Забужко іронічне потрактування теми лицарства було пов’язано із самоусвідомленням жінки, яка більше не хотіла бути невидимою у змінених соціяльно-політичних обставинах. Проте для Ірини Шувалової важливий радше екзистенційний, а не соціокультурний вимір проблеми. Попри іронічність перепрочитання лицарського сюжету, цю інверсію в ліриці Шувалової все-таки можна потрактувати як засіб увиразнення персонального вибору: діва має стати собі лицарем, аби відшукати себе в іменах і масках або відмовитися від імен на користь імені, а від масок на користь суті («діти чиї ми пітере як нам зватися / нині коли імен як між пальців бісеру»). Свою особисту битву з часом діва має відбути сама, хай навіть ставши для цього лицарем. Але й Інший для досягнення власної внутрішньої повноти теж важливий, тому любов у ліриці поетки — і тінь (смерть), і спокуса (змій), і трансцендентний порив (янгол), і провідна нитка Аріядни на шляху до себе («натомившися монстрів рубати в священній землі / я до тебе прийду / і це буде дорога додому»).

***

Непомильною прикметою радянського часу було культивування чорно-білого світогляду, що передбачав осмислення Іншого як Чужого, ворога; інакшість тлумачилась як відхилення від норми, а отже — смертний вирок (доцільним тут буде порівняння «ухилів» у мистецтві і проєктів із «перевиховання» «неправильностей» природи і людини, що спираються на фундаментальну ідеологічну підставу єдиної правди, погляду, способу мислення). На таку особливість тоталітаризму, як «звуження чи розширення сфери людського» і випадання з околу буття таких важливих складників, як сфера Еросу, стосунки з Абсолютом чи природою, слушно вказує Іґорь Клех.

І саме тому характерною ознакою виходу з колоніяльної ситуації (зокрема й інтелектуальної) та подолання тоталітарної картини світу мало стати повернення в культуру Іншого (передусім як інакшого Я). Стратегія Ірини Шувалової полягає в інкорпорації колективної пам’яті в пам’ять приватну, культурних сюжетів — у власну історію; за таких обставин те, що переживав не я, стає частиною особистого досвіду, а не відбитим у тексті сухим залишком культури, каталогом імен і сюжетів. Зафіксований у ліриці Шувалової специфічно жіночий екзистенційний досвід впосаджено в ритуальний сценарій ініціяції і пропущено крізь подвійну оптику мітологічної та літературної матриць. Тож тілесний досвід стає мовою, якою авторка говорить про драму самототожности, усвідомлення людиною себе в часі і часу в собі, про колізію стосунків Я та Іншого як причетність, що неодмінно впливатиме на автентичність і цілісність Я. Це, своєю чергою, означає визнання суб’єктности Іншого, над яким Я не владне — а Іншим тут може бути і людина, і природа, і світ.

Сторінки5

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі