Тіні забутих гунів

Січень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
969 переглядів

Ніхто навіть зі старих, кому 30 літ і більше, сказати не може, коли Град постав над Рікою.

Олександр Ірванець, «Очамимря»

 

В наше время Историкам уже не позволено быть Романистами и выдумывать древнее происхождение для городов, чтобы возвысить их славу.

Николай Карамзин, «О случаях и характерах в Российской Истории, которые могут быть предметом художеств»

 

Про те, яких змін останніми роками зазнав Київ, написано та сказано чимало. Про те, як змінилися кияни, – значно менше. (Хоча один із новітніх кандидатів у «великі українці» передовсім, напевно, вказав би на те, як згубно позначилося на мешканцях міста сумнозвісне квартирне питання.) А ось чим, по суті, ніхто не переймався, то це сучасним станом києвознавства – вочевидь через амортність і брак інституційних засад у цієї дисципліни, яку формують науковці та музейники, бібліофіли, колекціонери й ентузіясти-аматори.

Однак здобутки в цій царині, – навіть у буквальному сенсі, якщо міряти їх кілограмами, – досить вагомі. Тотальна гігантоманія і тут вдалася взнаки, тож не кожен одразу наважиться придбати пудовий «Київ» від «Альтернатив», Павленків «Нарис історії Києва» чи капітальні «Особняки Києва» авторства Ольги Друг і Дмитра Малакова. Із «малих форм» нині у книгарнях можна знайти будь-що: від путівників (як звичайних, так і новаційних «культурологічних») до посібників та хрестоматій з історії Києва. А коли додати до цього новочасні електронні ресурси у вигляді києвознавчих сайтів, цікавим можуть відкритися ледь не всі сторінки життя й смерти у Києві в минулому (поміж іншим наголосимо символічність відродження київської некрополістики – зрештою, саме «любовь к отеческим гробам» є відправним пунктом історичного знання).

Ця «різнобічність» вигідно відрізняє сучасні видання від літератури, яку друкували декілька десятиліть тому, коли, здається, весь сенс існування киян в історичній ретроспективі зводився, згідно з тодішніми ідеологемами, до «борьбы за это». Погортаймо двотомову «Історію Києва», що постала з нагоди його 1500-річчя, і одразу впаде в око, що впродовж століть логіку розвитку міста визначала безупинна боротьба його мешканців – із кочовиками, ляхами, татарами, литовцями, французами, шведами, а водночас і з гнобителями й визискувачами різного штибу та на будь-який смак.

У пострадянську добу києвознавство пішло тим самим шляхом, що й решта гуманітарних наук. Соцоптимізм поступився місцем треносам, схлипам і скрупульозному підрахункові злочинів проти міста (перший київський «мартиролог» постав, здається, у книжці з промовистою назвою «Скорботна нечутливість» [1]). Такий спосіб відчитувати міську історію донині себе не вичерпав, що, як на мене, унаочнив альбом вінтажних київських знімків [2], котрий випадково потрапив до рук. Рідкісні фота, на яких застигло нехитре міське життя, супроводжує коментар, придатний хіба що для експонатів Музею радянської окупації. (Добре, хоч у пасажах про визволення Києва в 1943 році це слово не залапковано, як уже трапляється в українських виданнях.) У спогадах про Євбаз 1940-х років з’являється картина Шишкіна «Ранок у сосновому лісі», яка «мала, втім, народну назву, співзвучну добі репресій та висилок – “Ведмеді на лісоповалі”». Згадано базарних ворожок, які «на картах незмінно і цілковито доречно пророкували як не “дальню дорогу” (Сибір), то – “казенний дом” (тюрму)». А в смішному дівчиську з передвоєнних років, яке остовпіло, побачивши націлений на неї об’єктив, упорядник угледів лише «роззявлений рот – “здобуток” радянської доби на її “пролетарському” етапі, коли розумне, осмислене обличчя виглядало “соціяльно стороннім”». Залишається сподіватися, що в сьогоднішній Україні – цьому «чудовому новому світі», маркованому, словами автора, «неоном із назвами “крутих” фірм і банків», йому не бракує інтелектуальних облич.

Природно, що за нових історичних реалій підвалини радянського...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі