Тінь голодомору

Жовтень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
110 переглядів

Відколи зруйнувався Совєтський Союз і почалося оприлюднення ар­хівних матеріалів, минуло відносно небагато часу — і тільки цим можна пояснити, чому дослідники віддають перевагу радше пошукові нових фак­тів, а не спробам синтезу; вивченню окремих подій совєтської історії, а не дослідженню складних загальних питань, серед яких і природа російсько-українських відносин. Крім то­го, завдяки унезалежненню росій­ської та української держав для них обох злободенним стало написання національної історії, а не перегляд відносин двох народів і культур у рамках Совєтського Союзу. До того ж, припинення наукових контактів і навіть обміну літературою знеохочує до дискусій між двома історіографіями, що постали після розпаду єди­ної совєтської.

Ця стаття має за мету, порушив­ши деякі питання російсько-україн­ських стосунків у контексті голодо­мору 1932-1933 років, заохотити по­дальше обговорення, не обмежую­чись простим викладенням фактів.

1.

На відміну від таких подій совєтсь­кої історії, як чистки, пакт Молото­ва-Ріббентропа чи масові страти в Катині, що віддавна становили інте­рес для науковців і громадськості по­за межами Совєтського Союзу, голо­домор 1932-33 років був певною мі­рою обійдений увагою. Та водночас, мабуть, жодна з них не перестала бу­ти «білою плямою» так швидко, як він.

Предметом зацікавлення на За­ході голодомор став головно завдяки активності української діаспори нав­коло відзначення його п’ятдесятої річниці в 1983 році. Кінофільм «Жнива відчаю», резолюція Конгре­су США та діяльність його спеціаль­ної комісії з цього питання, а також Міжнародна комісія для розслідуван­ня голодомору в Україні привернули до нього громадську увагу, а моногра­фія Роберта Конквеста «Жнива скор­боти» та публікації Джеймса Мейса ввели голодомор у науковий обіг.

Для української діаспори факт го­лодомору був з 1930-х до 1990-х років об’єднавчим чинником. Вороже на­лаштовані до совєтського ладу укра­їнці вказували на нього як на доказ кримінального та антиукраїнського характеру совєтського режиму, покладаючи відповідальність за цей зло­чин на московський уряд — комуніс­тичний і російський. Наука з голодо­мору полягала в тому, що тільки неза­лежна Україна може бути гаранто­вана від повторення таких трагедій.

Совєтський уряд відмовлявся ви­знати самий факт голоду, а вже свою відповідальність за нього й поготів. Тому всі дискусії навколо голодомо­ру перетворилися на ідеологічне протистояння. Вказуючи на впливо­вість у колах української діаспори правих націоналістів та на співпрацю декого з українців із нацистами під час Другої світової війни, совєтська влада твердила про незаконність українських національних прагнень, а антисовєтські заяви діаспори, зо­крема й щодо голодомору, називала фашистською пропагандою.

Водночас українці в діаспорі вба­чали в голодоморі важливий аргу­мент, який допоможе захитати сте­реотип «українців» як мучителів (колаборантів, погромників), а не мучеників. Він відігравав велику роль і в полеміці між правими та лі­вими: адже, якщо вважати Совєтсь­кий Союз таким самим злом, як і на­цистська Німеччина, всі розмови про східний фронт під час Другої світо­вої війни набирають дещо іншого забарвлення. А ще дебати навколо голодомору дещо прояснили причи­ни того, чому деякі українці не були надто лояльні до Совєтського Союзу в 1941 році (ба навіть сподівалися від німецького правління якоїсь полегші), а також бруталізації та демора­лізації населення України напере­додні війни.

В СССР говорити про голодомор стало можливим тільки в період гласності наприкінці 80-х років. Уперше це питання порушили в Москві, однак у 1989 році воно викликало широку громадську реак­цію в Україні. Нагадування про го­лодомор набуло тих самих функцій, що раніше в діаспорі: стало чинни­ком самоототожнення та єднання українців, які мріяли про незалежну українську державу. Дедалі ширші верстви населення України почина­ли розуміти облудність совєтської пропаганди в багатьох питаннях, і...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі