Територія свободи

Листопад 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
151 переглядів

Універсеп (Універсальний словник епіграм), або ж УСЕ. Зібрав, упорядкував, вступне слово та післямову написав Віктор Косяченко. – Чернівці: Буковина, 1998.

Микола Лукаш. Шпигачки. Упорядкування і післямова Леоніда Череватенка. – Київ: Ярославів Вал, 2003.

Леонід Первомайський. Дикий Пегас. 1924–1964. – Київ: Альтерпрес, 2004.

 

Крамольний некерований жанр, яким є сатирична епіграма «не для друку», живе радше за законами фольклору, ніж літератури. Немає сумніву, що чимало його взірців, може, найзухваліших і найгостріших, ми назавжди втратили через страх авторів чи їхніх конфідентів. Не всі розуміли історичну цінність таких свідчень; треба було бути академіком Єфремовим, аби в добу «вухатих» стін не лише вести щоденник, а й записувати туди свіжі анекдоти й новітній фольклор. Та збереглися ті щоденники радше всупереч усьому. Дещицю недрукованих епіграм, очевидно, ще можна поназбирувати в письменницькому епістолярії; певна річ, на таке винятково трудомістке намивання золотих піщинок треба відповідного ентузіяста, а проте подейкують, що такий уже є. Зрештою, та пошукова робота, яку здійснив для видання Лукашевих «Шпигачок» Леонід Череватенко – теж такого роду, лише трохи локальніша, але не менш забарна й копітка.

Один із епіграмістів, про яких ітиметься, в автобіографії, теж за життя не друкованій, висловив переконання чи, може сподівання, що «час настає для всього». І видається, що час настав навіть на цей реліктовий жанр, який в означену добу був чи то рудиментом пріснопам’ятних захалявних книжечок, чи то передвісником і попередником самвидаву, залишаючись, ясна річ, ще й віддаленим, проте прямим нащадком Катула й Марціяла. Отже, 1998 року в Чернівцях вийшов томик «Універсеп (універсальний словник епіграм) або ж УСЕ», що його впорядкував Віктор Косяченко; 2003 року – маленька книжечка дбайливо зібраних стараннями Леоніда Череватенка епіграм Миколи Лукаша «Шпигачки»; минулого року онук Леоніда Первомайського Сергій Пархомовський видав збірку епіграм, пародій та віршованих листів на літературні теми «Дикий Пегас» – автор власноручно уклав її та виготовив два машинописні примірники цієї збірки в картатих палітурках: один, як свідчить Пархомовський у короткій преамбулі, він віддав Саві Голованівському, другий залишив у власному архіві. Подібну книжечку, своєю чергою, впорядкував і Голованівський, один її примірник зберігається в мене, і 1996 року я опублікувала в журналі «Вежа» більшість епіграм із неї; ту публікацію використав Косяченко, порозносивши по своїх вигадливих рубриках епіграми з неї.

Насамперед варто відділити той корпус творів означеного жанру, про який тут мова, від значно об’ємнішого масиву епіграм «для друку» (хоча Косяченко не робить такого розрізнення): серед цих, других, траплялися і дотепні, і навіть гострі, проте сама їх «леґальність» у пору «теорії безконфліктности», що проголошувала єдино можливим у насильницьки згармонізованій дійсності лише конфлікт «доброго зі ще кращим», нагадує один із «фольклорних» сарказмів союзно-столичного взірця: «Ты хочешь ласковой сатиры? Ты хочешь бритого ежа!». Принагідно слід сказати, що в столиці метрополії в літературних колах справжні, тобто не призначені для друку, епіграми мали ширше побутування, а стіни кафе ЦДЛ (Центрального будинку літераторів) були розписані епіграмами й розмальовані шаржами; дух дотепів Свєтлова й Олеші, невеселі жарти Ніколая Глазкова здійснювали свою психотерапевтичну функцію навіть у найгірші часи. Не те було «на периферії», сиріч у колонії: найкращі гострослови або перебували там, куди відомий Макар зарікся ганяти телят, або їх уже просто не було; решта принишкли. Тим важливіше для нас, що навіть у цій ситуації епіграми «не для друку», як упевнюємося тепер, не зникали. А що загальна атмосфера доносів та шпигування примушувала дотепників дослівно...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі