Terra hostica

Червень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
160 переглядів

Підручники, обговорювані в цьому огляді:

1. Віктор Мисан, Оповідання з історії України (5 клас), Київ, 1997.

2. Роман Лях, Наталя Темірова, Історія України до середини ХV ст. (7 клас), Київ, 1999.

3. Оксана Карліна, Історія середніх віків. (7 клас), Київ, 1998.

4. Ганна Швидько, Історія України XVI–XVIII ст. (8 клас), Київ, 1997.

5. І. М. Бірюльов, Всесвітня історія. Нові часи (8 клас), Київ, 2000.

6. Віталій Сарбей, Історія України XIX – поч. XX ст. (9 клас), Київ, 1994.

7. С. В. Білоножко, І. М. Бірюльов, О. Р. Давлєтов, В. Г. Космина, Л. О. Нестеренко, Ф. Г. Турченко, Всесвітня історія. Кінець ХVІІІ – поч. XX ст. (9 клас), Київ, 2000.

8. Федір Турченко, Новітня історія України. 1917–1945 (10 клас), Київ, 1998.

9. М. Є. Рожик, М. І. Ерстенюк, М. С. Пасічник, О. М. Сухий, І. І. Федик, Всесвітня історія. 1914–1945 (10 клас), Київ, 1996.

10. Федір Турченко, Петро Панченко, Сергій Тимченко, Новітня історія України. 1945–1995 (11 клас), Київ, 1995.

11. Ю. В. Бураков, Г. М. Кипаренко, С. П. Мовчан, Ю. М. Мороз, Всесвітня історія. 1945–1996 (11 клас), Київ, 1996.

Посилання подаємо в тексті статті, вказуючи в дужках номер позиції цитованого видання та сторінку.

 

Підручники лише віднедавна, і то поволі, стають об’єктом наукового вивчення в Україні, хоч у географічно близьких нам історіографіях уже існують (що й нас мало б стимулювати) аналітичні дослідження цього жанру літератури. Щоправда, цікаву поживу до розуму дають матеріяли міжнародного семінару «Українська історична дидактика» (Київ, 1997): на ньому українські автори здебільшого говорили про «відтворення державних традицій» і «відродження нації», а західні – про культурні відмінності, плюралізм і чутливість до думки іншого. Ця цілком природна розбіжність у баченні завдань і засад створення підручника часто-густо перетворювала «міжнародний діялог» на монологи.

Зауважу, що автор цих рядків далекий від підручникової «кухні» (якщо не рахувати невеликого досвіду педагогічної праці у школі). Це змушує, з поваги до авторів, підкреслити, що не маю можливости розрізнити авторський текст і виправлення, що їх внесли «міністерські чинники», а також не можу запропонувати вірогідних висновків про поширеність того чи іншого підручника в школах (ні для кого не таємниця, що коли там бракує нових книжок, доводиться звертатися до старих видань).

І ще одне: підручник не можна розглядати лише з вершин сучасної історичної науки, адже він є, щонайменше, третім щаблем спрощення дійсности (йому передують наукові праці й історичні джерела, на підставі яких ці праці постали). Дещо радикалізуючи стиль, можна сказати, що кожен підручник створено «коштом історичної правди» чи принаймні шляхом поєднання наукових відомостей і постулатів державної освітньої політики.

Для аналізу вибрано кільканадцять підручників української та всесвітньої історії, що з’явилися протягом 1990-х років у видавництві «Генеза». Тексти розглядатимуться у тій послідовності, в якій вони потрапляють до учнів – від п'ятого до одинадцятого класу; окремо буде наголошено, якщо перевиданий підручник зазнавав концептуальних змін.

1

Книжка з історії для читання у п’ятому класі починається спробою узагальнити образ України та її минувшини: «Ми нізвідки на свої землі не приходили», хоч «над нами впродовж … історії глумилися, принижували, грабували наші міста і села…, відбирали землі й виселяли нас із власної домівки – ми вижили і вистояли» (1, 48). З перших сторінок постає картина мирного і вільного хліборобського життя слов’ян, які стають об’єктом постійних зовнішніх нападів («все більше з’являлося бажаючих поневолити слов’ян»; тут і далі курсив мій. – А.П.), проте й самі «здійснюють кілька вдалих походів до Візантії». В оповіданнях про Русь, землі, що їх в...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі