Текстологічний семінар у Києві

Жовтень 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
108 переглядів

11 червня в Києві відбулося друге засідання текстологічного семінару «Текст – контекст – едиція»*, у роботі якого взяли участь науковці інститутів літератури, української мови, української археографії та джерелознавства, а також гість із Гарвардського університету, головний редактор часопису «Критика» проф. Григорій Грабович. Засідання було присвячено питанням наукового коментаря. З доповіддю виступив старший науковий працівник Інституту літератури ім. Т. Шевченка Віктор Дудко; «Критика» публікує її в цьому числі. Подаємо також основні тези співдоповіді, яку виголосив завідувач відділу джерел з історії України XIX – початку XX століття Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського Ігор Гирич:

Я цілком погоджуюся з Віктором Дудком у питанні, що всі археографічні видання, незалежно від того, у якій установі їх готують і яких едиційних традицій (літературознавчих чи історичних) при цьому дотримуються, мають відповідати високим стандартам наукової археографії. Тобто мусять мати передмову, відповідний коментар і науково-довідковий апарат. І сьогодні історична археографія такі видання має.

З іншого боку, чи слід поширювати високі академічні стандарти абсолютно на всі археографічно-текстологічні видання? Існують різни типи видань (академічні, дипломатичні, науково-популярні тощо), спрямовані на різну авдиторію. Також існує проблема браку кадрів і водночас потреба видати велику кількість архівного матеріялу, якнайскоріше ввести його до наукового обігу. Науковці змушені реаґувати на гостру запотребуваність у суспільстві того документального матеріялу, який має важливе суспільно-політичне значення. Взагалі сьогодні є підстави стверджувати невідповідність наявної кількости кваліфікованих виконавців археографічних робіт із досить значною кількістю архівного матеріялу, який вимагає археографічно-текстологічного опрацювання. Тому за всієї привабливости такого рівня видання, як листування Куліша, що його готує Олесь Федорук, маємо зізнатися собі, що на такому рівні виконати всі томи цього проєкту або проєкти подібного рівня ми навряд чи зможемо.

На сьогодні в Україні існує буквально десяток фахових археографів для підготування академічного рівня видань, і майже всі вони присутні в цьому залі. Тим часом завдання, що стоять перед текстологами й археографами у виданні епістолярних і мемуарних джерел, є ґрандіозними. Нагадаю лише деякі позиції. Крім десяти томів листів Куліша, інститути літератури та української археографії і джерелознавства планують видати тридцять томів листування Грушевського (видано лише чотири, на завершальній стадії підготування – ще три томи; робота триває уже 12 років), шість томів листування Вячеслава Липинського у межах повного зібрання його творів у 25 томах (видано лише три за більш ніж тридцять років), три томи листів Михайла Драгоманова (не вийшло жодного тому). Кількох томів потребуватиме видання листів адресантів Івана Франка. У видавництві «Темпора» окремими виданнями виходять листи Євгена Чикаленка й Петра Стебницького, Миколи Аркаса і Василя Доманицького. Зі щоденників і спогадів варто згадати такі видання: «Спомини про дні минулі» Сергія Єфремова (маємо лише журнальну версію цього видання, книжковий варіянт усе ще на стадії підготування), щоденник Олександра Кониського (навіть іще не скопійований), спогади Олександра Барвінського (із шести томів вийшов лише перший том; історія з його виданням тягнеться вже майже сто років; починав видання ще сам автор; нині перебуває в друці другий том). Уже майже десять років готується до видання щоденник Грушевського. І хоча його текст скопійовано уже дуже давно, досі не видано саме тому, що я, як упорядник, хотів зробити докладний коментар, який насправді...

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі