Текст без контексту

Квітень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
7537 переглядів

Вона – еманація Христа за Його тимчасової відсутности на Землі. Коли Христос прийде знову, Ліна Василівна передасть Йому свої повноваження.

Ірина Фаріон

 

...Ми не можемо звільнитись від постатей.

...Для літератури – це катастрофа.

Юрій Кучерявий (один із «львівських літераторів»)

 

Текст роману Ліни Костенко «Записки українського самашедшого» настільки впаяно в контекст його сприйняття, що вирвати його звідтіля без розривів по живому видається неможливим або майже неможливим. Ажіотажні виступи української поетеси №1 у драматичних і оперних театрах, а потім скасування презентаційного туру Україною через те, що так звані львівські літератори нібито скандально покритикували «Записки», про що сповістили всі масові видання України, створили якусь таку оптику, що адекватно читати цей текст дуже важко. Бували такі моменти, коли будь-яка полеміка щодо «Записок» у суспільстві видавалася взагалі неможливою, бо щодо Ліни Костенко в соціюмі посилилися почуття, близькі до релігійних. Поетеса здобула статус якщо не святої, то пророчиці. Отже, її письмо критикувати не можна, можна лише тлумачити, а ще краще сприймати душею й читати на ніч, як молитву. Тому в устах захисників видатної поетеси будь-яка критика «Записок» автоматично кваліфікується як паплюження чи навіть святотатство, а критики в кращому випадку стають недолугими пігмеями, які хочуть звеличитися за рахунок критикованих титанів, а то й узагалі ворогами, які підігрують антиукраїнській владі.

І, одначе, в різноманітних медіях з’явилося безліч відгуків про «Записки», і не тільки в риториці величання. Чи не всі українські літератори (не тільки львівські) вважали за потрібне так чи так відреаґувати на прозовий дебют великої української поетеси. Кожен намагався висловитися про «Записки» неординарно, відмітити в романі якісь такі моменти, яких іще до нього/неї не помічали. Плюс самі видання, електронні й паперові, заохочували таку бурхливу реакцію на популярну книжку, бажаючи мати на своїх сторінках по кілька різних думок. Тож автори відгуків змагалися й далі змагаються в умінні читати другий і третій плани тексту, знаходити в ньому матриці й коди. З’явилось і чимало критичних відгуків. Але й несимпатики «Записок», принаймні ті, що оприлюднили свої думки в медіях, а не на приватних блоґах, також не можуть вийти з контексту. Все одно височіє могутня постать авторки, і критики її роману мимоволі вибачаються, що вичитали у творі щось не те. Адже й критикам «Записок» притаманні патріотичні почуття, а їхня авторка саме так резонансно підсилила їх! Сам тільки огляд того, як Україна зреаґувала на «Записки», міг би вилитися у своєрідне дослідження. Одні й ті самі цитати залучаються і для ілюстрації геніяльности роману, і для того, щоб висміяти його, і цей абсурд є побічним продуктом роману про український та світовий абсурд. Реакція суспільства на «Записки» демонструє широку дисперсію: хтось іменує роман «рятівним електрошоком» і «рентґенограмою душі нашого сучасника», хтось – «беззубим злим слинявим шамкотінням старої на лавочці». А між цими полюсами – весь спектр читання резонансної книги.

Але робити тут огляд відгуків не будемо, бо ж лев’ячу частку з них, варто визнати, проініціював не текст, а ім’я. Але для вічности книга – це текст. Не гучне, принаймні в рамках національної культури, ім’я, не майстерна промоція, а текст. Тому спробуймо, по змозі, розглянути «Записки» саме як текст – як без контексту його створення, так і без контексту його нинішньої циркуляції. Уявімо, що славетна авторка вдалася до містифікації й наважилася надрукувати цей самий текст під псевдонімом. Або прислала його анонімно на конкурс «Коронація слова». Чи було б стільки відгуків, як схвальних, так і критичних, чи були б гучні презентації, ажіотаж із третім накладом?

Звісно ж, все одно хтось би прочитав цей текст. Хтось відчув би ностальгійні спогади про 2001–2004 роки, бо ж час, який минув...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі