Театральний привид тероризму

Жовтень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
55 переглядів

«У тому театрі відбувся театр».

Представник Парламентської Асамблеї Ради Европи лорд Джад

1

Російські театральні критики оцінювали перший російський мюзикл «Норд-Ост» як образ нового часу і політики, символ естетики і стилістики нової «путінської» Росії. Він міг би правити за її символ так само, як хмарочоси у Нью-Йорку були символом процвітання Сполучених Штатів, і тут треба запитати, наскільки випадковим є те, що заручників захоплено саме під час цього шоу. Видно багато аналогій російського 23 жовтня у Москві з 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку. За одну добу це твердження перетворилося з версії політологів на основний бренд цієї надзвичайної події. До 11 вересня такий терористичний акт у центрі Москви навряд чи був би можливий. Він вбудовується в систему подій, які відбуваються у світі після 11 вересня: адже звернення з мотивацією московського теракту терористи передали у світ через славнозвісний катарський телеканал «Аль-Джазира». Масове захоплення заручників відбувалося майже в прямому телевізійному етері (як і удари літаків по нью-йоркських хмарочосах), заручники могли зателефонувати не лише близьким, а й ведучим безперервних інформаційних програм телеканалів та радіостудій. Усе це виглядало як повільна смерть у прямому етері.

Події 11 вересня 2001 року в США нагадують голівудську стратегію кіновиробництва, й описують ці теракти теж переважно в термінах телевізійної популярної культури; натомість захоплення близько 700 заручників у колишньому Палаці культури на Дубровці має відверто театральний характер. Причетність до нього улюбленців усього пострадянського простору Іосіфа Кобзона та (опосередковано) Алли Пуґачової надає ще більшої театральности, підтверджує, що певною мірою це справді була театральна вистава. Коли у ключовий момент вистави (початок Жовтневої революції) на сцені з’явилася жінка і, промовивши: «Всі попередні п’єси закінчилися», заходилася стріляти в зал, паніки не було: глядачі вирішили, що це жарт або режисерський задум. Одна із заручниць, головний дитячий кардіолог Росії Марія Школьнікова, повідомила по мобільному телефону: «У терористів немає прагнення до публічности, їм не потрібна популярність». Депутат Держдуми Росії, один із лідерів Союзу правих сил Іріна Хакамада, яка вела переговори з терористами, підкреслила, що захоплювачі не схожі на смертників. Бараєв в інтерв’ю заявив, що вони «не вважають себе терористами», бо якби були ними, то «вимагали б грошей, літак, а їхня одинока вимога – припинити війну в Чечні». Така поведінка цілком протилежна до постави авторів і виконавців нью-йоркського теракту: там був принциповий приціл на публічність і засоби масової інформації, сам теракт сплановано для медій, щоб зробити його справжнім небуденним телевидовищем; а для чеченських бойовиків теперішнє захоплення заручників у Москві – вже чотирнадцяте за останні десять років. Тобто теракти 11 вересня цілком американські, телевізійні та «глобалізаційні», а події в Москві – суто російські, американській масовій культурі не властиві.

2

Попри всі дзвінки та благання заручників: «Тут дуже багато людей, усе заміновано. Ні в якому разі не можна штурмувати залу! Єдиний спосіб врятувати їх – це прислухатися до вимог терористів...», російське керівництво вчинило навпаки. Штурм мотивували початком розстрілу заручників. Але московський дисидент і публіцист Валєрія Новодворська каже, що заручниця, яка зателефонувала на радіостанцію «Эхо Москвы» і повідомила, що чує запах газу і вважає, що то починається штурм, нічого не згадувала про розстріли. В інтерв’ю часопису «Новое время» Новодворська стверджує, що чеченців розстріляли на місці непритомними, щоб вони не змогли розповісти в суді правду про ці події та про свої мотиви. Російські спецслужби пояснюють: мовляв, «у бандитів здали нерви, їм щось примарилося й вони почали розстрілювати заручників», а терористи загинули не від куль спецназівців, а від дії газу (...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі