Танці із пам`яттю

Жовтень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
986 переглядів

Георгій Касьянов, Danse macabre. Голод 1932-1933 років у політиці, масовій свідомості та історіографії (1980-ті - початок 2000-х), Київ: Наш час, 2010. 272 с.

 

«Danse macabre» Георгія Касьянова повторила долю десятків непродискутованих (принаймні відкрито, у друці) українських книжок, здавалося б, запрограмованих на дискусію. Ознакою чого є ота мовчанка колеґ: згоди? нерозуміння? схвалення? байдужости? Наївно сподіваючись хоч трошки змінити цю ситуацію, хочу запропонувати увазі читача істотно розширену й доповнену версію моєї рецензії на цю книжку, надрукованої у другому за 2011 рік числі «Ab Imperio». Повернення до цієї теми я розглядаю також як нагоду розвинути арґументацію щодо загального стану українських досліджень пам'яті.

Старомодно вважаючи критичні зауваження найкращим компліментом для наукової праці, хочу на початку наголосити, що поділяю багато авторових спостережень, а опис офіційної «політики Голодомору», що його запропонував Касьянов, уважаю найповнішим із досі надрукованих. Я солідарний із неприйняттям аґресивної мови та «гнітючої бюрократичної стилістики»; згодний зі спостереженнями про спроби екстерналізації совєтського досвіду та гри у кількісні показники жертв голоду; підтримую заклик до раціоналізації дослідницької мови і розширення дослідницьких тем, пов'язаних із проблематикою Великого голоду. Сподіваюся, що окреслений простір згоди допоможе чіткіше виокремити проблемні питання, що їх, іще раз наголошую, прагну адресувати не лише конкретній книжці, але ширшій дослідницькій спільноті.

Книжка «не для політичного вжитку»?

На форзаці «Danse macabre» у короткій анотації наголошено: «Увага! Не для політичного вжитку!». Мабуть, для тих, хто не читає анотацій, перед Вступом автор помістив спеціяльне звернення під назвою «To whom it may concern». У зверненні стверджується: «міркування, висновки і узагальнення, наведені тут, призначені винятково для академічної дискусії», і далі: «Я не належу до жодної політичної партії чи руху, не виконую політичних чи ідеологічних замовлень, не вважаю свої судження, висновки та узагальнення, сформульовані в цій книзі, придатними для вжитку у сфері історичної політики, громадянського виховання, пропаґанди» [с. 4].

Тож автор повідомляє читачеві, до чого він «не належить», яких завдань «не виконує», чим свої судження «не вважає». Така апофатична позиція (за аналогією з апофатичним богослов' ям, яке описує Бога через те, ким він не є) передбачає, що власних політичних або ідеологічних уподобань автор або не має, або не бажає їх окреслити. Автор віддає перевагу декларуванню власної незалежности від теми, котру збирається досліджувати, перед рефлексією про власні політичні уподобання. Хоча трошки нижче сам пише: «Чверть століття мого власного дослідницького досвіду переконали мене в необхідності дистанціювати текст від його автора і розглядати його в ширшому суспільному і культурному контексті як вияв і трансляцію цих контекстів, а не лише як вияв особистої позиції автора» [9] і додає, що усвідомлює, «що історик не вільний від культурних, соціяльних, політичних та інших впливів» [10]. В останньому абзаці книжки сказано: голод 1932-1933 років

 

«як історичний факт потребує серйозних, копітких, тривалих, детальних досліджень, які повинні б мати комплексний, міждисциплінарний характер, які б здійснювалися на міжнародному рівні і були б наглухо відокремлені [мій курсив. - А. П.] від поточних політичних запитів та вимог. Лише на такій основі йому може бути дана достатньо адекватна історична, політична, юридична і моральна оцінка». [267]

 

 

Я не знаю прикладів гуманітарних катастроф XX століття, що їх розглядали б у стерильних умовах «глухого» відокремлення поточної політики і наукових досліджень. При цьому зрозуміло, що різні інтерпретації тих чи тих подій аж ніяк не рівні одна одній. Ба більше, саме здатність гуманітаря не тільки прагнути...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі