Таємничий концерт

Квітень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
255 переглядів

Хороші часи закінчувались.

Вже в 1968 році Іван Дзюба у відомому «документі історії» України «Інтернаціоналізм чи русифікація?» вказує на Леоніда Грабовського поруч із Василем Стусом, Ліною Костенко, Сергієм Параджановим, відомими постатями сучасного українського мистецтва, історії та науки, чию творчу діяльність іґнорують державні інституції: «Молодий український композитор Леонід Грабовський, якого Д. Шостаковіч назвав у числі найориґінальніших композиторських талантів, протягом ряду років не може добитися виконання своїх новаторських творів в Україні, в той час як їх охоче виконують провідні виконавські колективи Москви й Лєнінграда».

Рятівним сховком для композитора часами ставало українське кіно – там його музику за вказівками друзіврежисерів усе ж таки мусили виконувати. «Криниця для спраглих» (1966), «Вечір на Івана Купала» (1968) Юрія Іллєнка – його найвідоміші роботи в кінематографі.

Знову ж таки – це шістдесяті...

І так не хочеться просуватися далі, «за хронологією»...

В нарисі «Мій метод. Хронологія формування техніки та естетики» Леонід Грабовський хронологічно й топографічно майже постійно перебуває в межах цього ж десятиріччя «Київського аванґарду», тільки інколи звертаючись до робіт сімдесятих (іще – Київ), часом згадуючи про Москву (куди він перебрався 1981 року), і зовсім побіжно – про Америку (де живе з 1990-го).

«Нелінійним монтажем» композитор визбирує з автобіографічної стрічки найважливіші «кадри» народження власного творчого методу. Відчути координату «часу» в його творчості не просто. Принаймні, його звичні «вектори»: минуле, теперішнє, майбутнє. Робота над власним методом композиції, що тривала протягом кілкох десятиліть, із поступовим подовженням періодів «мовчання» приводять композитора до усвідомлення необхідности припинити роботу задля її майбутнього відновлення в «комп’ютерну еру». Час зупинено? Розімкнуто? З чим пов’язане настання періоду «творчости без творів»? І чому композиторові так важливо «не зрушити» з «лінії аванґарду»?

Послідовнй перехід – від серіялізму та інших методів системної, чи алгоритмічної композиції до композиції за допомогою комп’ютера, чи навіть електроакустичної музики – явище, природнє для европейської композиції. Це шлях «вічних модерністів» – Яніса Ксенакіса, Карлгайнца Штокгавзена, П’єра Булєза, про яких згадує композитор у нарисі. Українські ж колеґи Грабовського часів «Київського аванґарду» мали інший шлях – «потрібно роззброюватись» (Валентин Сильвестров), кожен по-своєму перейшли періоди рефлексій, перевтілень, власне – залишили «аванґард » за межами «теперішнього» часу.

Очевидно, що ставлення композиторів цього кола до аванґарду завжди було неоднорідним, і нарис Грабовського змусив нас згадати їхні погляди часів Київської школи.

Для Віталія Годзяцького аванґард – «оновлення через заперечення», «прагнення вирватися до нових засобів», «певні шокові моменти, щоб добитися від слухача емоційної реакції, примусити його замислитися». Цю «бунтівну» позицію він поєднував із певною поміркованістю та обережністю: для нього «головне – музика й щире ставлення до неї. Йшли разом, але водночас кожен розумів, що шлях цей небезпечний»4.

Для Валентина Сильвестрова аванґард – життєдайний хаос «вільної музики», чи сума усіх музик світу, усіх її дарунків, які треба відчути, вислухати серед маси звуків, проінтонувати, проспівати. «Аванґард у музиці, окрім руйнівної мети, яку йому приписують, і яка в ньому, справді, є, – має й інші. В ньому є важливою спроба віднайти витоки музичного стилю, виток жанру, виток традиції, початок жесту, котрий набуває ритму і стає, наприклад, вальсом. Аванґард – це бунт проти композиційного мислення. Музика завжди була музикою замкненого соборного простору. Аванґард – одна зі спроб вийти за межі замкненого простору...»5

Сторінки3

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі