Супердержави не йдуть на пенсію

Грудень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
1372 переглядів

1

Майже сімдесят років тому на руїнах Другої світової війни постав новий світовий лад, вибудуваний завдяки Сполученим Штатам і довкола них. Сьогодні в цьому світовому ладі з’являються тріщини, ба навіть перші ознаки занепаду. Російсько-українська й сирійська кризи та прохолодна реакція на них світової спільноти, заворушення на Близькому Сході та у Північній Африці, дедалі більша напруга у взаєминах між націоналістичними силами і владою великих держав у Східній Азії, наступ автократії та послаблення демократії по всьому світу — якщо розглядати ці проблеми поодинці, в них немає нічого непередбачуваного чи неконтрольованого. Але сукупно вони свідчать про те, що в світі щось змінюється, причому швидше, ніж ми собі уявляємо. Вони можуть бути сиґналом про перехід до нового світового ладу або світового безладу, аналогів якому не було від 1930-х років.

Якщо сьогодні справді відбувається розпад світового ладу, що його створила Америка, то це викликано аж ніяк не послабленням американської могутности: багатства, влади і потенційного впливу США цілком вистачить, щоб дати адекватну відповідь на сучасні виклики. Справа не в тому, що світ став складнішим і важко контрольованим — світ завжди був складним і важко контрольованим. Зрештою, причина не тільки у втомі від війни. Хоч як це дивно, це радше інтелектуальна проблема, питання ідентичности й мети.

Чимало американців та їхні політичні лідери з обох партій, зокрема й президент Обама, забули або свідомо відхиляють засади, на яких ґрунтувалася зовнішня політика Америки впродовж семи минулих десятиліть. Зокрема, зовнішня політика США відходить від глобальної відповідальности, за якої американські інтереси ототожнювали з інтересами багатьох інших країн світу, і повертається до обстоювання вужчих, обмеженіших національних інтересів. Такий процес часом називають «ізоляціонізмом», але це слово неточне. Правильніше було би говорити про пошук нормальности. В основі американської занепокоєности лежить бажання скинути незвичний тягар відповідальности, який попередні покоління американців узяли на себе у Другій світовій війні й пронесли крізь усю холодну війну, і повернути звичну ситуацію в країні, яка більше дбатиме про власні потреби, ніж про потреби решти світу.

Якщо саме цього прагнуть більшість американців, тоді нинішній період згортання зобов’язань буде не тимчасовою павзою перед невідворотним поверненням до політичної активности на міжнародній арені. Він стане новим етапом розвитку американської зовнішньої політики. А позаяк роль Америки у створенні чинного світового ладу була напрочуд значуща і всюдисуща, цей період також розпочне новий етап міжнародної системи, що кардинально відрізнятиметься від тієї, до якої ми звикли за минулих сімдесят років. Якщо не повернути американців до обґрунтованого розуміння своїх особистих вигод і не дати їм змогу осягнути, наскільки міцно їхню долю переплетено з долею решти світу, тоді перспективи мирного XXI століття, в якому американці й американські засадничі принципи процвітатимуть, будуть досить похмурі.

Щоб зрозуміти, в якому напрямку рухаються Америка і весь світ, варто пригадати, з чого все починалося: з вибору, що його Америка зробила багато десятиліть тому, і з глибоких наслідків цього вибору, які змінили світ.

Перед американцями ніколи не стояв вибір між ізоляціонізмом та інтернаціоналізмом. Завдяки вродженому прагненню до заможности й щастя, комерційній зарадності, потягові до економічного і (в минулому) територіяльного розмаху, а також універсалістській ідеології американці ніколи не прагнули відділити себе від решти світу неприступною стіною. Ізоляціоністськими державами були Японія часів сьоґунату Токуґава і Китай в епоху династії Мін. Америка ж...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі