Стихія естетики – естетика стихій

Лютий 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
103 переглядів

Estetyka czterech żywiołów. Ziemia, Woda, Ogień, Powietrze. Red. Krystyna Wilkoszewska. – Kraków: Universitas, 2002.

Герой фільму П’єра Паоло Пазоліні «Медея», звертаючись до тринадцятирічного хлопчика, якого він виховував, каже:

Всюди божественне... У природі немає нічого природного, мій хлопчику, нічого завершеного. Коли природа почне видаватися тобі завершеною, всьому настане край. І почнеться щось інше. Прощавай, небо. Прощавай, море. Яке прекрасне небо! Близьке... Щасливе... Тобі не здається, що воно хоч трохи природне? І що ним не володіють боги? І море таке ж саме. В цей день, коли тобі виповнюється тринадцять років і ти ловиш рибу, стоячи в теплій воді, озирнися навколо. Що ти бачиш? Може, що-небудь природне? Ні. Все, що ти бачиш у себе за спиною – це видимість. Хмари, що відбиваються в непорушній, тяжкій воді о третій годині дня. Подивися вниз на цю чорну риску на морі, що сяє рожево, наче олія. На ці тіні від дерев та на водорості. В кожному місці, на яке падає твій погляд, схований бог. А якщо раптом його там немає, то він залишив сліди своєї божественної присутности: тишу, запах трави або свіжість води. Так, божественне всюди.

Зрештою, те ж саме можемо сказати й про культуру («культура всюди»), надто зважаючи на певний спосіб надбудовування, у який вона розвивається. В цьому процесі за символами та значеннями губиться початок та підґрунтя самого надбудовування.

Книжка «Естетика чотирьох стихій» є певною відповіддю на виразну постмодерністську змученість символічною культурою та загубленість сучасної людини у надмірі значень.

Редактор книжки Кристина Вількошевська, оцінюючи ситуацію, зазначає, що багато хто віщує постісторичність, тобто брак потреби проєктувати майбутнє, зазирати у нього – час тепер ніби замкнувся. Вважається, що подальше творення значень лише погіршило б ситуацію, вистачить уже тих, які нагромаджені у минулому й до яких будь-коли можна повернутися. Як результат надміру знаків у сучасній культурі слабшає і їх зв’язок зі світом реальних речей. Знаки починають витворювати щораз автономнішу сферу, відсилаючи тільки до інших знаків. Відтак поняття природи перетворюється на продукт культури, ми не маємо навіть доступу до власного тіла, а лише до його культурних ікон. У мистецтві з’являються нові напрямки, які є певною реакцією на виголошені тези про «агонію реального», «вторгнення образів» і поширеність симулякрів, що мусить свідчити про втрату безпосереднього контакту з речами.

«Естетика чотирьох стихій» формується в атмосфері сумнівів і запитань про буття людини в культурі: чи приречена людина на постійне творення значень? Чи можна повернутися до реальних речей? Чи взагалі все це має якийсь сенс?

Ці дослідження фактично квазифеноменологічні за характером, що виявляється вже хоча б у деякому «обігруванні» славетного феноменологічного заклику «до самих речей», який у даному випадку можна сформулювати «до самих стихій». Цей заклик – хоча його й не виголошено прямо – виразно прочитується між рядками книжки.

Праця складається з чотирьох частин, усі вони належать різним авторам і кожну присвячено окремій стихії – землі, воді, вогню, повітрю. Якоїсь загальної схеми презентації немає, всі стихії представлено по-своєму. Отож натрапляємо тут і на суто естетичні, й на культурологічні візії; одні автори здійснюють історичне дослідження, інші ж звертають більшу увагу на сучасну ситуацію в мистецтві. А загалом усі чотири частини й стихії об’єднано поняттям «естетика», яке винесено в назву праці. Ба більше, як зазначає редактор, усі частини книги об’єднує двоїсте розуміння естетики: традиційне, як загальної теорії мистецтва, та етимологічне, яке сьогодні знову ніби «воскрешається», у розумінні чуттєвого досвіду, aithesis у широкому значенні.

Проблематика, представлена в «Естетиці чотирьох стихій», не є новою, вона безпосередньо пов’язана з питаннями, якими займається...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі