Стратегії для роздоріжжя

Березень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
126 переглядів

Упродовж останніх п’ятнадцяти років Україна, безперечно, стала значно вільнішою країною, ніж багато хто із її колишніх сусідів по СССР. Проте, як показали цьогорічні події, в русі до сталої демократії точку неповернення ще не перейдено. Чимало інституцій й дотепер зберегли елементи авторитарної культури, особливо це стосується сектора безпеки. В реґіоні є потужні сили, що працюють на шкоду новонародженій демократії, інституційна структура якої нині ще не має достатнього імунітету, щоби протистояти цим викликам.

Після помаранчевої революції перед Україною постало багато виборів. Звести їх складність до культурного вибору, сформульованого в термінах дилеми Захід–Схід чи до питання політичної або географічної належности держави до Европи чи якоїсь уявної Евразії було би надто спрощено. Дилема набагато складніша, її природа стосується суті численних інституційних і політичних кроків, здійснених на різних рівнях, а також узаємної узгоджености таких кроків. Усе це вкупі визначатиме, яку країну матимемо впродовж наступних кількох десятиліть. Із погляду безпеки найбільшої уваги нині заслуговують вступ до НАТО, розвиток державних інституцій, у тому числі у сфері безпеки, розвиток послідовної реґіональної політики й, нарешті, забезпечення сталости політичного розвитку держави в напрямку до зрілої демократії.

Політична сцена

Після ухвалення нового закону про вибори політичні партії стали головними акторами української політики. Відтак головні питання звучать так: чим насправді є ці партії і чи адекватно вони представляють складну соціяльну, класову та культурну структуру українського суспільства. Проста відповідь на друге питання – звісно, ні. Розвиток партій, безсумнівно, відстає від розмаїття та динаміки суспільства. Повсякчасна низька довіра до парламенту, коли 30% населення заявляють про недовіру, – це числовий індикатор нездатности парламенту відобразити вимоги суспільства. Соціологічне дослідження виявило, що партійні програми на початку березневих парламентських виборів 2006 року мало перетиналися зі справжніми очікуваннями електорату.

Попри всю, здавалось би, штучність альянсу лівих та олігархічних сил – Партії реґіонів, Соцпартії та КПУ – в «антикризовій коаліції», її учасників об’єднує спільний знаменник: вони покликаються до того, що залишилося від радянської ідентичности (здебільшого у східних та південних реґіонах) і охоплюють специфічну за віком та культурою частину населення, що й пояснює такий супровідний феномен коаліційної політики, як проросійський ухил. Із перспективи часу розподіл голосів у цій групі показує цікаву тенденцію: зміна настроїв їхньої спільної «прорадянської» цільової групи від лівих до більш націоналістичних інтерпретацій спільних радянських спогадів, що відображає подібну ідеологічну течію в сусідній Росії.

Дві інші партії – «Наша Україна» та БЮТ – є водночас і партнерами, і конкурентами у помаранчевій команді. Конкурентні переваги БЮТ – це привабливість для ширших прошарків населення, більша політична гнучкість на тлі ідеологічної непевности. За короткий відтинок часу блок перейшов від нечітко сформульованого популізму до дещо застарілого солідаризму й урешті соціялізму (тут варто зважити на рішення Юлії Тимошенко спробувати вступити до Соціялістичного інтернаціоналу). Все це контрастує із матеріяльною залежністю блоку від великих бізнес-груп, що є його головною ресурсною базою.

Хоча партіям, що апелюють до етнічного означення нації, як-от Українська народна партія, та блокові ПОРА/ПРП, не вдалося набрати прохідний відсоток на березневих виборах до парламенту, з політичної сцени вони не зникли й зберегли високий рівень присутности в реґіональній політиці – особливо в Західній та Центральній Україні. Завдяки цим партіям місцеві політичні спектри виглядають значно плюралістичнішими, ніж політика на найвищому рівні.

2005 року помаранчевий блок мав шанс змобілізувати небачену досі підтримку населення для нового...

Про автора
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі