Спроби в антологічному роді

Травень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
22
474 переглядів

Олена Галета, Від антології до онтології: Антологія як спосіб репрезентації української літератури кінця ХІХ — початку ХХІ століття. Монографія, Київ: Смолоскип, 2015.

У вступному розділі до монографії про антології та їхню роль в українській літературній історії Олена Галета перефразовує Германа Гесе, пропонуючи називати наш час не «фейлетонною добою», а «добою антологій», якщо вже антологія «відчутно витіснила інші способи представляти літературу». Насправді антологія формує та фіксує уявлення про національну традицію та канон, вона однаковою мірою звертається і до минулого, і до майбутнього та стає полем для переосмислення літератури у нових історичних обставинах, а також полем для літературних експериментів.

У певні моменти антологія виявляється одним із найзатребуваніших видавничих жанрів. Спеціяльну статтю в українській Вікіпедії присвячено антологічній статистиці, і Галета наводить ці дані: якщо за сто років від часу виходу першої української антології («Антологія руська»), від 1881-го до 1991-го вийшло близько 60 антологій, то за минулі двадцять років українські видавництва випустили 260 ориґінальних та декілька десятків перекладних антологічних зібрань. Однак зауважимо, що наведена у монографії «антологічна статистика» почасти втрачає переконливість, якщо ці тенденції у жоден спосіб не співвіднесено із загальною статистикою книговидання, де, як ми знаємо, за минулі десятиліття при загальному зменшенні накладів зросла кількість найменувань, і збільшення антологічних позицій, можливо, просто відповідає загальному трендові.

Так чи так, проблема «антологічної презентації» літератури сьогодні існує, що ж до мови опису та методологічних передумов, дослідниця, маючи на увазі обсяг та різноманітність свого матеріялу, від початку заявляє про перевагу case theory, тобто про відмову від універсальних «трафаретних методик» та добір конкретного інструментарію, який відповідає конкретним літературним «викликам». Утім, «феномен антологізації», безумовно, вимагає теоретичного осмислення, і тут Олена Галета звертається до досвіду німецької літературної соціології та антропології, насамперед до праць наукової групи «Археологія літературної комунікації», до якої належать Алейда та Ян Асмани, Ренате Лахман та інші дослідники, та до поняття «колекції» як однієї з форм творення колективної культурної ідентичности, що його вони розробили. У принципі, якщо відштовхуватися від уявлення про літературу як соціяльну систему, вся історія якої — це певний «процес відбору», антологія стає ідеальною моделлю такої системи. Утім, Галета на цьому не зупиняється, і теоретичний вступ якоїсь миті перетворюється на вичерпний, щоб не сказати надлишковий, каталог літературних теоретиків, соціологів та істориків — сам перелік імен займає понад сторінку. Схоже, дискурс бере гору над автором, і ця робота про літературні антології, своєю чергою, «антологізує» актуальне гуманітарне знання. Теорія тут домінує, стаючи громіздкою надбудовою над історією та практикою або, кажучи мовою авторки, над «фактографією та критикою». Значну частину «антологічного» тому займає своєрідний навчальний посібник, «історія літературного теоретизування»; мабуть, його варто було б дати окремо: для сюжету про українські антології цей компендіюм стає радше «ретардацією», «уповільненням» (зауважимо, що сама Олена Галета цей звичний нам риторичний термін трактує як «спрощення» (?) — с. 38). Окрім теоретичних, тут є і «ліричні» ретардації — цілком надлишкові й лише асоціятивно пов’язані із загальним контекстом «відступи» про Беньяміна чи про Зонтаґ. Нарешті, щоразу «перечепившись» через якусь конвенційну категорію, чергове «загальне місце» теоретичного дискурсу, чи це буде «метафора», чи «діяспора», чи «ностальгія», дослідниця негайно розгортає каталог різноманітних дефініцій. Будь-яке сказане слово тягне за собою додаткові пояснення та посилання, часто необов’язкові в усіх сенсах. Леві-Строса «доповнює» Міхаіл Риклін, Юрія Лотмана — Валєрій Подороґа, а...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі