Спроба бути середньоевропейцем

Грудень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
101 переглядів

Були часи, коли всі знали, що таке середньоевропеєць. А якщо навіть не знали докладно, то здогадувалися. В кожному разі, вважали, що впізнають середньоевропейця з першого погляду, навіть якщо ніколи не чули такого окреслення, навіть якщо знову і знову помилялися. Щоправда, не завжди і вже напевно не завжди всі достеменно знали, що таке Середня Европа. Але середньоевропеєць… Щось у самому кліматі, в самій конструкції колишньої Европи було таке, що передбачало присутність середньоевропейця, робило його існування необхідним і незамінним. Він просто мав бути, а тому й був неодмінно, не треба було навіть конче поняття Середньої Европи, щоби він був. А був він такий самодостатній, так досконало панував над мистецтвом самообмеження, що іноді й справді викликав враження обмеженого. Не тому, що був обмежений, далеко ні, а тому, що здебільшого обмежував себе. Мусив себе обмежувати. Ці самообмеження були такі очевидні, що сам він віддавна перетворився на самоочевидність. Одне слово: завжди було відомо, що він завжди є.

У чому ж полягала самоочевидність цього відтоді майже зниклого, в кожному разі, гостро загроженого людського типу? У довгому триванні дуже повторюваних ліній европейської історії. У безконечних варіяціях кількох дуже розпізнавальних мотивів, удекорованих для відміни прерізними перипетіями – але неодмінно на певному незмінному тлі. Тоді цілість і єдність Европи визначали напруги і конкуренції амбіцій, а мир або війна залежали від їх рівноваги. Для утримання цієї рівноваги потрібно було заручників, свідків і потенційних жертв. А також винуватців ex post. Потрібні були місії та об’єкти цих місій. Потрібно було простору, який невдовзі вже перетворився у проміжок, адже був не так спільним простором, як простором спільних претензій. Так тривало приблизно 300 років. Так виникла Середня Европа. Вона виникла тому, що була всім потрібна. Нарешті, багато пізніше, виявилося, що для власного добра вона потрібна і сама собі. Отож, обмеження для середньоевропейця лише зрідка і далеко не відразу походили зосередини і здебільшого не були добровільно взятим на себе категоричним імперативом.

Які були ознаки цього людського ґатунку, чиїм не власною волею обраним призначенням було забезпечувати єдність Европи і платити високу ціну, коли вона раз по раз її втрачала? Однією з його найприкметніших ознак було: багатьма мовами він володів без акценту і бездоганно, крім англійської. Майже відсутня англійська належала до неодмінних атрибутів цього виду. Натомість сьогоднішні середньоевропейці – якщо такі взагалі ще залишилися – розмовляють між собою головно англійською, якщо походять із різних мовних кіл. І це несамовита новація, ба навіть просто несамовитість. Класичний середньоевропеєць стояв на тому, що linqua franca в його частині Европи – радше німецька. Отож колись насамперед пробували порозумітися німецькою. Тоді ще не було глобалізації, зате цілком напевно була Середня Европа.

Не завжди середньоевропеєць знав – відверто кажучи, здебільшого він навіть зовсім не знав – що він середньоевропеєць, але від цього був ним тільки більше, й анітрохи не менше. Сьогоднішні европейці походженням із країв Середньої Европи переконані, що вони середньоевропейці, але переважно ними не є.

Що ж витворювало цей загадковий людський тип? Інтуїтивно його представники підозрювали, що радше не належать цілком до Заходу – Заходу Европи, але й Заходу загалом, Заходу як конструкту, тобто не цілком належать. Для цього їхнє життя було надто невизначене замість того, щоби бути визначальним, надто непевним, щоби бути зверхнім чи бодай певним себе, надто мінким, щоби їх могла переконати будь-яка телеологія. Їхня теологія полягала в невірі – зневірі – в будь-яку телеологію. Для цього життя й історія пропонували їм надто мало тяглостей, зате аж надто багато розривів і розламів. Їхня здатність пристосування була неймовірною, але власне не безконечною. І саме це найбільше різнило середнього европейця від східного. Середньоевропеєць був недостатньо...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі