Сповідь механічного секс-апельсина

Листопад 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
147 переглядів

Юрій Винничук. Весняні ігри в осінніх садах. – Львів: Піраміда, 2005.

 

На цьогорічному книжковому форумі видавництво «Піраміда» виставляло новий роман львівського письменника Юрія Винничука з поетичною назвою «Весняні ігри в осінніх садах», яку саме ж назвало «найочікуванішою літературною подією 2005 року». «Жінки створені для любові й зради, – пише автор, – їх можна кохати, а потім перетворювати на літературу». І він це зробив: перетворив на літературу всіх жінок, із якими кохався.

Відверті сцени, детальні описи поз та ерогенних зон – те, чого, на думку критиків, до недавнього часу так не вистачало сучасній українській літературі, – тепер заполонюють твори, які мають амбіції стати культовими або принаймні популярними. Цей твір не є винятком.

Роман Іваничук, автор історичних романів «Яничари» («Мальви»), «Вода з каменю» та інших, які входять в обов’язкову програму з літератури в середній школі, так висловився про цей твір: «Мені, досвіченому в житті, жінках і сексі чоловіку, гидко читати... відверто брудні порнографічні екзерсиси Винничука... Винничуківська порнуха, начитавшись якої, й жінки не захочеш... Автор, може, психічно хворий...». Ну що ж, Іваничукові також скромности не позичати...

Нині, коли проста людина може трохи заробити, тільки виїхавши за кордон, це ускладнює сімейні обставини. І йдеться не тільки про запущених дітей, а й про недоглянутих чоловіків. Правду кажуть (і це особливо очевидно в українських селах), що коли на заробітки їде чоловік, а жінка залишається вдома, то і хата прибрана, і діти нагодовані, і город оброблено, і худобу попорано, і молодиця виглядає на всі сто (із західними ж грошима!); а як на заробітки їде жінка, то і діти плачуть, і хата стоїть пусткою, а сам хлоп спився, згулявся і з кнайп не вилазить.

Такий зачин роману «Весняні ігри в осінніх садах», де оповідачем є сам Винничук, який оповідає про самого себе (при цьому запевняючи, що все, про що написано, – чиста правда його життя): серед ночі зателефонувала дружина з Америки й повідомила, що між ними все закінчено. Після цього, власне (так, ніби сам він раніше в гречку ніколи не скакав...), автор і починає розгульне життя, бо це був «єдиний ефективний засіб проти хандри».

Сказати, що він упевнений у собі чоловік, – нічого не сказати! Він – герой дівочих снів, за його ж словами, він не «пробував» дівчини старшої за 28 років, п’ятнадцятирічні дівчата віддаються йому зі словами сподівання: «такої юної ти ще не мав ніколи», і він бреше, погоджуючись; інші «впурхують в його помешкання у Винниках як невинний метелик у пащу крокодила». Навіть його добра товаришка пропонує зробити їй «симпатичного карапузика з такими ж синіми очима», вважаючи, що про «такого татка можна тільки мріяти». «Блукання у безмежному лісі жінок, що виростають на кожному кроці й манять тебе очима й вустами, блукання їхніми розкішницями схоже на переліт джмеля від квітки до квітки...» Загалом у творі описано всі ознаки богемного життя, крім венеричних хвороб, які чекають такого джмеля.

Сказати, що Винничук упевнений у собі письменник, – нічого не сказати! Майже всі його дівчата, знайомі та друзі перечитали його твори від палітурки до палітурки, усі від них у захваті (крім неґативних героїв). Найосвіченіша приятелька ліричного героя, прочитавши авторів його бібліотеки, зізнається із сумом: «як мало ще я знаю», а потім змушує (!) читати собі кавалки його твору. Якийсь бандит за все життя прочитав лише дві книжки, і одна з них – Винничукова «Діви ночі».

Сказати, що автор знає ціну своєму інтелекту, – нічого не сказати. Книга всуціль заповнена прізвищами західних і східних письменників та філософів. Коли одна з дівчат, Віра, пробувала здивувати його авторами, яких прочитала, то «це було неможливо. Я знав усе. <...> Всі прочитані й непрочитані автори були поскладані в моїй голові в акуратному порядку, я знав, що вони написали і знав, чому їх не хочу читати». Голови ж інших людей «забиті цементом,...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі