Спокушування Україною

Березень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
121 переглядів

На польському видавничому ринку протягом останнього року з’явилися численні книжки сучасних українських авторів. У медіях почали говорити про моду на Україну, що запанувала після Помаранчевої революції та посприяла зростанню інтересу до української культури в Польщі. Дехто навіть стверджував, що така навала української літератури на ринку є відповіддю видавництв на своєрідну кон’юнктуру. Цікавість до української культури з боку польських медій і справді спостерігаємо таки віднедавна. Безумовно, на це вплинули бурхливі події осені, а ще й раптове усвідомлення того, наскільки неглибоким у Польщі є знання літератури культурно найближчого сусіда.

Та чи справді видавництва просто відчули кон’юнктуру? Чи справді існує мода на Україну? Чи такий бум має щось спільного зі, скажімо, колишнім замилуванням латиноамериканською літературою, чи є радше відокремленим явищем? Чи справді ми так мало знаємо про українську літературу? І чи українці знають про польську культуру більше, ніж поляки про українську?

На всі ці запитання я відповіла би заперечно, але таку відповідь треба розгорнути.

Видані останнім часом книжки окремих авторів, поетичні та есеїстичні збірники, врешті, спеціяльні числа часописів можна потрактувати як прояв моди на Україну. Здавалося би, ринок спрацював, реаґуючи на бурхливе зацікавлення Україною під час Помаранчевої революції, і найоперативніші видавці в намаганні використати сприятливу кон’юнктуру одразу ж запропонували низку книжок, що репрезентують сучасну Україну та її літературу. Звичайно, є видавництва, у яких процес підготування книжки триває щонайдовше декілька місяців, але видавати українську літературу ці видавництва здебільшого не зацікавлені (можливо, за винятком одного-двох, про що окремо). Проте у більшості видавництв, зокрема невеликих і приватних, цей процес триває набагато довше і розпочинається з пошуків джерел фінансування видань, що виходять малим накладом. Отож книжки українських авторів, які побачили світ цієї весни, були заплановані до видання ще задовго до того, як улітку 2004 року розпочалася передвиборна кампанія, себто в ситуації, коли мало хто сподівався позитивних змін в Україні, і єдине, чого можна було чекати, це того, що українські автори зупиняться в Польщі на довше, ніж їм цього хотілося би...

І Андруховичів роман «Дванадцять обручів», і Прохаськові «НепрОсті», і Жаданів «Біґ Мак» (це лишень ті книжки, що вийшли в серії «Інша Европа, інша література» видавництва «Czarne») були перекладені ще перед Помаранчевою революцією. Лише завдяки щасливому збігові обставин вони побачили світ у мить, коли інтерес до України та її культури неймовірно зріс. Але якби не постійне і поступове зростання цього інтересу протягом щонайменше останніх десяти років, книжки навіть таких яскравих авторів залишилися би непомічені, у кожному разі про них не писали б у загальнопольській пресі, не показували би присвячених їм телевізійних програм, не влаштовували би спеціяльного фестивалю «Teraz Ukraina».

Кожен, хто більш-менш уважно стежить за польським видавничим ринком, знає, що нова українська література присутня на ньому вже принаймні десять років. Поряд із художніми виданнями представлена й українська гуманітаристика, як-от історичні нариси Наталі Яковенко та Ярослава Грицака чи політологічні студії Миколи Рябчука. Інша річ, що їх не завжди можна знайти в книгарнях, але це застереження, власне кажучи, стосується будь-якої непересічної книжки, адресованої не для масового споживання.

Повертаючись до художньої літератури, варто наголосити, що саме малі приватні видавництва, зокрема «Świat literacki» та «Czarne», зважилися на цю відповідальну і – що там казати – ризиковану справу. З їхнього почину польські читачі ще в 1990-х роках познайомилися з новими цікавими явищами в українській літературі. Саме завдяки їм Польща (а останнім часом і Німеччина) пізнала Юрія Андруховича, який сьогодні є мало не культовим письменником. Журналісти півжартома, півсерйозно подейкують про...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі