«Солідарність» як модель демократії

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
171 переглядів

Вибух масових страйків 1980 року й поява Незалежної самоврядної професійної спілки «Солідарність» мали різноманітне демократизаційне наповнення*. Ідея самоорганізації робітників була демократична. Вже саме існування незалежної профспілки робило демократичний розлом у недемократичному устрої. Хоч-не-хоч спілка почала переймати функцію національного представництва, а отже, створила площину висловлювань і публікацій для людей, котрим панівний лад у цьому відмовляв. Зібрання, публікації та вибори до ради Спілки стали заміною демократичного життя народу. На тлі розквіту «Солідарности» по всій країні виникло багато нових організацій чи відродилося тих, що ледь животіли, й вони почали служити людям і демократичному життю. У деяких місцевостях Польщі з’явилися навіть зародки політичних партій, хоча не це явище було саме тоді найважливішим. Практично всюди почали дискутувати про місцеві справи й висувати претензії до влади на рівні місцевих проблем. Люди почали переймати власні справи у свої руки. Країною прокотилася демократизаційна «хвиля».

Сама «Солідарність» розпочала функціонування як модель демократії. На переконання її членів, це мала бути модель, що протиставила би Спілку комуністичному влаштуванню суспільства. Кожне її рішення мало бути спільно обговорено, а в рамках прямої демократії збори тягнулися без кінця-краю. Деякі спостерігачі помітили, що виборчі збори делеґатів на з’їзд «Солідарности» у вересні 1981 року нагадували шляхетські сеймики давніх часів, а сам з’їзд скидався на сейм шляхетської Речі Посполитої. Після так званої «варшавської угоди» (31.03.1981) Лєха Валенсу дуже критикували за укладення угоди з комуністичною владою у справі припинення загального страйку, без з’ясування всіх питань із відповідальним складом спілки.

«Солідарність» була спілкою, що стикалася з перманентною майже-війною у вигляді кризи держави й нападів на себе, і була протилежністю пристосованої до потреб її ефективного ведення структури. А коли дійшло до «війни» (запровадження військового стану), вона виявилася дуже беззахисною.

***

Аналізуючи програму «Солідарности», треба пам’ятати, що вона не орієнтувалася на те, щоби перебрати на себе владу. Тому слабшим був імпульс, який схиляв би до розвитку її програмної думки – чому не сприяли, зрештою, й умови. Треба пам’ятати, що в формулюванніці .їдумки брали участь малодосвідчені в цій царині люди, якщо навіть, у випадку деяких осіб, це були люди надзвичайно розумні й освічені. Треба пам’ятати, що бачення комунізму як накинутого з СССР, котрий домінував над Польщею, полегшувало мобілізацію руху без чітко сформульованих програм. Чужий приніс деспотизм, а отже, усунення чужого спростить, хоч якоюсь мірою, звільнення від деспотизму – своєю чергою, піднесення рівня демократії прирівнюється до діяльности на користь визволення народу. Нарешті, треба пам’ятати, що, побоюючися спровокувати совєтську інтервенцію, «Солідарність» намагалась обмежувати свої вимоги.

Однак «Солідарність» висунула низку відкритих вимог, що стосувалися суспільного устрою (вимог демократизаційних), як-от можливости існування незалежних від держави профспілок, а також права на страйк (хоча, правду кажучи, звернення до страйку як до основної зброї, навіть якщо зрозуміле в наявних умовах, більше асоціювалося з анархізмом, ніж із демократією).

«Солідарність» вимагала обмеження цензури, доступу до радіо й телебачення різних мовців, автономії вищих навчальних закладів, звільнення політичних в’язнів, створення другої палати парламенту, у якій світ праці мав би що висловити.

Серед вимог були й ніби вмотивовані тодішньою ситуацією, але де факто такі, що протистояли відсутності демократії (і політичної, й економічної, яка випливає з...

Про автора
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі