Скромні нащадки невгамовних «двигачів»

Серпень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
40 переглядів

Першу статтю Олександра Гриценка на тему типології сучасних політиків «Невгамовні “двигачі мас”» дивіться в попередньому числі «Критики».

1.

Політична культура колишнього СРСР сформувала кілька характерних типів політичних лідерів, за типологією яких можна виокремити три основних періоди його історії.

Перший – ленінсько-сталінський (до середини 1950-х) дав такі політичні типи, як Вождь-Батько (на ранньому етапі – Вождь революції), Вірний Соратник, Сталінський нарком (він же – Видатний Господарник), а також Герой Праці (або ж віртуальний політичний діяч).

Еволюцію від Вождя Революції (такої собі поліпшеної моделі Професійного Революціонера) до Вождя-Батька (або, ще сильніше, Батька Народів) нескладно прослідкувати на прикладі того, як радянська офіційна культура (від соцреалістичного мистецтва до «наукових» праць з історії КПРС) змальовувала Леніна та Сталіна. Вже за життя Леніна та одразу по його смерті ленінському образові додали рис релігійного святого (з числа «батьків церкви») та Царя-батюшки, а вже в пізньому образі Сталіна революційно-утопічні риси поволі згасають, зате посилюється традиційна для російської політичної культури «богодана» харизма, авторитет патріархального штибу (звідси – й неофіційний титул «батька», як у козацьких гетьманів). Паралельно з цим процесом, образи інших, менших за рангом Професійних Революціонерів – Соратників вождя, – набувають дедалі чіткіших рис вождевих Фаворитів. Вірність ідеї в них зміняється вірністю Вождю, а інтелектуалізм – безоглядною виконавчою вправністю (Свердлов, Калінін, Молотов, Кіров, Орджонікідзе, Берія, Хрущов тощо).

Однак з огляду на неспадковість влади радянського Вождя-Батька його Вірні Соратники потенційно також були Вождями, тому з суто прагматичних міркувань, аби обмежити коло конкурентів, десь від кіпця 1930-х почав культивуватися тип Сталінського Наркома (або ж Видатного Господарника). Це також був Вірний Соратник, але вже зовсім не Революціонер, не ідеолог, а за задумом – і не політик, а лише господарник, тісно прив’язаний до справи управління конкретною «галуззю» й позбавлений шансів будь-коли претендувати на найвищу владу: Мікоян – це Харчопром, Тевосян – Танкопром, Косиґін та Устинов – іще якісь «проми».

Життя, одначе, внесло свої корективи в задуми кремлівських володарів, і саме вчорашні скромні «сталінські наркоми» стали опорою Хрущова у боротьбі проти сталіністів, а потім – визначили панівний тип політика післясталінської доби – прагматичного та поміркованого, досить-таки байдужого до «ідеологічної тріскотняви», але непоганого організатора «конкретних справ».

Виник за сталінської доби ще один, хоч і віртуальний, тип політичного діяча, розпропаґований не лише комуністичними мас-медіями, а й такими шедеврами мистецтва, як фільми «Депутат Балтики» та «Член уряду». Йдеться про скромних і неамбітних доярок та академіків, свинарок та пастухів, письменників-орденоносців та поетів-академіків, «висунутих і обраних народом» у буцімто найвищі органи державної влади СРСР. Роль їхня була, звичайно, суто ідеологічно-маскувальна, але соціальні привілеї цим людям надавалися цілком реальні, до того ж такі «герої праці» та «народні обранці», якщо не «зазналися», не втратили людської совісті (а багато з цих достойників таки її не втрачали), могли зробити чимало корисного простим людям – допомогти з квартирою, паливом на зиму, газом до села тощо.

2.

Другий, хрущовсько-брежнєвський період (від кінця 1950-х до початку 1980-х) до переліку сформованих попереднім періодом типів додав іще два – Удільний Князь і Дисидент (він же – сучасний Володар Дум).

Послаблення жорсткого тиску тоталітарного центру на неросійські околиці СРСР, офіційно пропаґоване як «повернення до ленінських принципів національної політики», привело врешті-решт до сформування нового типу владних відносин...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі