Східнослов’янські центри та периферії

Серпень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
67 переглядів

1.

У політичних уподобаннях і політичній поведінці жителів трьох східнослов’янських столиць – Москви, Мінська та Києва – багато спільного. Голосування у трьох цих містах істотно відхиляється від середнього по їхніх країнах у бік більшого антикомунізму та більшої схильності до ідей ринку та демократії. І це цілком природно. «Антикомуністична революція», що відбулася в СССР і знищила його, була революцією, котру здійснили насамперед «верхи» суспільства, сформована всередині совєтського суспільства соціальна «еліта». Вона роздерла це суспільство, яке обмежувало її у прагненнях до власності, свободи (ясна річ, передусім для себе), а також респектабельності та леґітимності, які за умов розпаду комуністичної ідеології могло дати лише перетворення номенклатурних статусів на загальновизнані її «конвертовувані» статуси суспільства західного типу.

Незліченні опитування в усіх наших трьох країнах показують, що чим освіченішими, багатшими («елітарнішими») і, природно, чим молодшими є респонденти, тим скоріше їхні відповіді демонструють відданість «західництву», ринкові та демократії; чим біднішими, неосвіченішими й старшими, – комуністичній ідеології та «антизахідництву». Але столиці – це природне місце зосередження еліти. Всі наші партійні, наукові, військові та інші представники «номенклатури», що висувалися на периферії, старалися перебратися до столиць або, принаймні, переправити туди своїх дітей. Так само вся налаштована на кар’єру честолюбна молодь поривалася до столичних вузів і прагнула правдами й неправдами закріпитися в культурних і багатих центрах, де багато можливостей престижної роботи й зростання, де поряд – влада й де більше контактів із Заходом. (Захід відігравав і відіграє щодо СССР і постсовєтських країн роль, дуже подібну до ролі столиць щодо периферії – взірця для наслідування її центру, що «висмоктує» як потенційну еліту, молодих та енергійних, так і тих, хто вже став елітою та має гроші чи особливі знання й хист.) При цьому столиці не лише концентрують ліберальну еліту, але й створюють певне середовище, «локальну субкультуру». Річ у тім, що концентрація багатства та влади вигідна всім, у тому числі зовсім не «елітарним» мешканцям столиць, що взоруються на еліту та її вартості, ідеологію та стиль життя, зверхньо позирають на провінціалів і прагнуть зміцнити свій упривілейований стан. Саме через це москвичі, наприклад, підтримують лужковську політику обмеження московської прописки, яка перетворює їх на щось на кшталт замкнутого упривілейованого прошарку. Тому протистояння столиць периферії – це передусім просторовий вираз протистояння «верхівки» суспільства його «низам». Одначе в кожній із наших країн це «соціально-просторове» протистояння набирає особливих форм і спричиняє особливі наслідки. Так що ми можемо говорити протри цілком відмінні її тривкі типи відносин столиць і «провінції», столичних еліт і «простолюду», котрий живе в «реґіонах».

2.

З трьох наших столиць Москва «найстоличніша», бо це не тільки Центр Росії, але її колишній Центр СССР, «соцтабору» й навіть «світового комуністичного руху». І відповідно вона вабила не лише російську, але й усю совєтську еліту й для всього СССР була «вікном па Захід». Отже, й процеси «гниття», розпаду комуністичної системи й переродження комуністичної еліти йшли тут найінтенсивніше («риба гниє з голови»). Остаточна загибель СССР за крайньої централізованості совєтського суспільства могла настати тільки по досягненні певної необхідної стадії «переродження» самого Центру прибалтійські, західноукраїнські тощо антикомунізми й сепаратизми могли насправді звестися, лише діставши певні «сигнали» з Москви. (Коли за збереження СССР висловилося лише 36,7 відсотка столичних виборців, стало остаточно зрозуміло, що центр чинити опір не спроможний.) Наша антикомуністична революція – це насамперед московська революція, до якої долучилася друга столиця Ленінград-Петербурґ (як, за всіх відмінностей від...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі