Східна Європа очима Заходу

Жовтень 1997
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
120 переглядів

Явище смислової плинності поняття «Схід», а заразом легкості, з якою воно міфологізується, можна окреслити як «науковий орієнталізм». Якраз йому я й хотів би присвятити цей нарис, що вимагає модифікувати загальноприйняту досі дефініцію. Згідно з нею, орієнталізмом є екзотичні для європейця архітектонічні стилі, інакша стилістика, естетика, одяг і звичаї. Схід є чимось відмінним; це суто негативна дефініція.

Схід, передовсім, це щось невідоме, віддалене, замкнене бар’єром. Прошу згадати вислів британського прем’єра у 1938 році, коли він визначив Чехословаччину як «далекий, невідомий край». Саме тут криється суть проблеми! Ставлення Заходу до Європи нерідко нагадує ставлення до Орієнту – і той, і цей Схід залишаються невідомими.

Ця аналогія фігурує також і на рівні «екзотики»: Схід цікавий, тому що він різнобарвний і сповнений явищами, які зазвичай нам не зустрічаються. Подібним чином американське телебачення показує Польщу, – як правило, демонструючи до того барвисті вбрання, що в американського глядача може скластися враження, ніби тут поголовно вбираються на манер танцюристів виключно у краківські строї. Проте, цей екзотичний Схід залишається в очах Заходу відсталим з огляду на його суспільний та господарчий стан. Збігається й елемент стереотипу: у британській телевізії ми бачимо польського селянина з конем так часто, що легко складається враження, ніби цей чудернацький край переповнений селянами та їхніми кіньми, які, до того ж, є основним транспортним засобом.

Східні країни en gros розглядаються – і це не суперечить дійсності – як порівняно слабкі держави. Однак услід за цим їх трактують мало не як західні колонії. Усі названі мною риси складають собою стереотип слабих політично, відсталих економічно держав, які тим легше використовувати, що схід не має з нами нічого спільного. Він чужий нам.

Географічний поділ значною мірою співпадає з якісним: Захід зостається «позитивним», а Схід – «негативним». Від подібного погляду не вільне також середовище науковців Заходу. Європа й надалі розглядається ними двополюсно, а ставлення до Східної Європи мало чим відрізняється від позицій, які приймаються стосовно Орієнту.

Явище міфологізації є, зрештою, взаємним, – не лише вигаданий Схід існує в очах Заходу, а й міфічний Захід існує в очах східноєвропейців. Часто доводиться чути поляків, які говорять: «На Заході є так і отак...» Нас, людей Заходу, це дратує – не існує єдиного Заходу! Франція істотно відрізняється від Великобританії і, зрештою, в ній самій є достатньо великі відмінності між регіонами, не кажучи вже про Сполучені Штати, які цілком випадково мають ту саму мову, що й Англія... Міфологічний Захід існує - й лише в людській уяві.

Ясна річ, міфологізація торкається також окремих народів, особливо тих, що зі Сходу. Класичним явищем у Штатах є анекдоти про поляків, т.зв. Polish jokes. На європейському континенті це явище значно поширеніше, можна легко спостерігати певний взірець його побутування: французи розповідають анекдоти про пришелепкуватих бельгійців, які їдять чіпси, у Голландії й Бельгії існують жарти про фризів. Німці донедавна розповідали дотепи про поляків, поляки про румунів, а румуни про циганів.

Може, це поєднується з фактом існування своєрідної культурної карти Європи, на якій існують вершини, гори й долини, відмінні від фізичних. Культурними Альпами англійця будуть Оксфорд і Кембридж, тоді як долинами – болота Ірландії або шотландський туман. Подібні схеми мають чіпке коріння. Я намагався протистояти їм, пишучи останню книжку, нову історію Європи, в якій старався показати існуючі розмежування, не посилаючись на пересуди. При цьому я хотів подолати стереотипи, згідно з якими властивою Європою вважається Західна Європа, тим часом як Польща, балканські країни й центральноєвропейські могли б з погляду панівної історіографії й не існувати. Це одна з найпривабливіших рис західноєвропейської історіографії: на карті існують лише великі держави. Історія Європи – це...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі