Схід сонця в помаранчевих тонах. Імпресія

Листопад 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
721 переглядів

Книжка, про яку майже не йтиметься в цьому патетичному нарисі:

Pomarańczowa poezja / Помаранчева поезія. Wybór i komentarz: Jakub Herold. Tłumaczenie: Agnieszka Korniejenko, Bydgoszcz: Instytut Wydawniczy Świadectwo, 2005.

 

Імпресіонізм розпочався зі сходу сонця – себто з полотна, на якому той схід було зображено. А що кожний по-справжньому новий мистецький напрям мусить бути незбагненним для сучасників, то, може, одночасно з ним народився тепер уже сивобородий анекдот про вельми просунутого маляра-модерніста, який запросив до своєї майстерні сусіда похвалитися щойно завершеною роботою. Перший глядач, свідомий значущости моменту, захоплено вітає мистця:

– Чудово! Просто немає слів! У мене аж слинка потекла.
– Від сходу сонця в тебе слинка потекла?!
– Схід сонця?! Господи... Я думав, це яєшня...

Повідомляючи про суб’єктивне враження від об’єкта і вже назвою приписуючи своє повідомлення до певного напряму, мушу дотриматися встановлених у ньому канонів. Тому буду втішений, коли високошановний чительник, трудно дійшовши останньої крапки, зітхне: «Господи, я думав, це рецензія».

***

Посеред цьогорічного літа в «Критику» надійшов конверт із Варшави: Аґнєшка Корнєєнко подарувала редакції збірочку самодіяльних «помаранчевих» віршиків, складених в Україні й перекладених та виданих у Польщі. (Білінґва! Академічний підхід.) Відкривали парад, хто б сумнівався, «Ґринджоли» своєю несмертельною, сказав би Донцов, пісенькою «Разом нас багато». Незважаючи на такий поважний психологічний іспит, можу гордо запевнити, що найперше і природне за таких обставин запитання – а для чого їх складено, перекладено і, тим більше, видано? – прийшло до мене пізніше і вже як наслідок, сказали б росіяни, умничанья. Критичних рефлексій. Бо доречніше тут запитувати не «для чого», а dlaczego, себто – чому? А чому це видано, я знаю. Вперше прилетівши у вересні 1988 року із задушливого щербицького Києва до Вірменії, на площу перед єреванським оперним театром, що вирувала кількасоттисячними «карабахськими» мітинґами, і повертаючися туди ще – по допінґ, по ковток кисню, по отой тепер уже, нарешті, з українського досвіду знаний піднесений «дух», по оте неймовірне відчуття: нас багато і нас не подолати, ми перемагаємо і переможемо, – я, якби це було під силу мені й можливо в тодішній Україні, охоче й сам видав би переклади почутих там бадьорих пісеньок. Вони, певно, дуже схожі на оцей репаний плід Помаранчевої революції, що його поляки приязно надрукували у збірці, перед тим щиросердо проголосувавши за нього на «Евробаченні»: принаймні, знайома киянка-вірменка (професійна перекладачка української літератури, освіта – консерваторна), нажахано повертаючи мені касету тамтешніх «ґринджолів», яких чути було з усіх єреванських магнітофонів і яких тільки тому я дав їй послухати, з незрівнянним кавказьким темпераментом зажадала нічого такого їй більше не приносити. «Вони це слухають?! Та вони хворі! Це хвора нація! Та в ресторанах грають краще!» Єреванський студент, регочучи з моєї розповіді про цю пригоду, до революційних музик, утім, був нещадно-співчутливим: «Рабис! Поют, бедолаги, ну что с них взять». Незнайоме слово видалося мені назвою «самвидавного» гурту, але назви мій приятель не знав і не був певен, чи є вона взагалі; з’ясувалося, що то зачепився в суміжній ділянці «спільного культурного простору» пролеткультівський витвір, який ніколи не траплявся мені вдома: «рабочее искусство».

Чемність зобов’язувала відгукнутися, бодай колонкою, на дружній жест поляків і описати зібраний під помаранчевою обкладинкою «робмис» (либонь, такої словоформи вимагає «коренізація»?). Чи, може, студмис. Зрештою, гімн революційного Майдану «Разом нас багато» особисто мені залишив чи не найрізкіше враження тих днів. Я намагався не марнувати часу на помаранчеві дискотеки, тож попервах ця пісенька долинала до мене шматками з...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі