Широка панорама малої прози

Лютий 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
2124 переглядів

Несподіване запрошення від чеської дослідниці та перекладачки Луціє Регорікової, випускниці славістичної програми в Університеті імені Масарика у Брні, скласти разом із нею антологію «сучасного українського оповідання» в перекладах на чеську мову стало зовнішньою спонукою для внутрішньо давно назрілого, а проте, як виявилося, аж ніяк не легкого процесу осмислення деяких фундаментальних і нібито самозрозумілих концепцій. Що таке антологія? Що таке оповідання і як чітко можна відмежувати цю форму від інших різновидів малої прози? Чи таке розмежування доцільне в антології? А що таке «сучасне» оповідання? І, специфічніше, що таке «сучасне українське» оповідання? Яке його місце в «сучасній» українській літературі? Ба, яка ж важливість малої прози в усьому континуумі нашого письменства та культури впродовж віків?

Силою обставин, я й не пробуватиму описати всіх роздумів на ці теми, варіянтів, сумнівів, усіх поворотів думки, які нарешті довели до вибору однієї концепції, яка, ясна річ, спроможна бути тільки одним із багатьох, більш чи менш суб’єктивно схвалених, рішень. Обговорення цих «самозрозумілих» питань вимагало б окремих студій. Незаперечним від самого початку було лиш те, що чітка, добре обґрунтована концепція, послідовно втілена у виборі текстів, абсолютно конче потрібна; що антологія ніяк не може перетворитися на випадкову мішанину творів чи, ще гірше, «тусовочний» набір писань друзів і симпатичних упорядникові авторів, – себто, треба будь-що намагатися уникнути прогріхів, від яких потерпає ще надто велике, на жаль, число сучасних українських антологій.

Остаточно вибрана концепція виявилася амбітнішою від первісно начеркнутого завдання («просвітницького» у своїй суті) – ознайомити чеського читача, який про українську культуру знає дуже мало й зазвичай сприймає її крізь призму неґативних стереотипів, із текстами, які подавали би малу прозу України як самобутнє, гідне уваги явище европейського літературного процесу. Натомість антологію «Катастрофа й катарсис. Післячорнобильська панорама української малої прози» присвячено малій прозі як такій, себто комплексові жанрових шукань і розв’язок у контексті літератури кінця XX та початку XXI століття, і те, що в ній зібрано твори винятково українських авторів, мало би бути для читачів фактом другорядним.

В ідеалі, ставши підтвердженням правила, що іноді загальноцивілізаційні процеси та явища доцільно простежувати на прикладах мікросвітів окремих національних чи реґіональних культур, антологія повинна відобразити різноманітність формально-стилістичних засобів, крізь призму й за допомогою яких свідомість людини зламу тисячоліть пробує відновити зв’язок із первісним, у ґрунті речей, магічно мітотворчим, імпульсом снувати оповіді, а точніше: переповідаючи історії, сформовані бажанням передати відчуття одного враження, емоції, настрою та виснуваних із них уявлень, в’язати вузли міжлюдського спілкування. Адже навряд чи в нашу «симулякрову» пост-постмодерністську добу випадає говорити про те, що оті короткі наративи здатні віддзеркалити чи то глибинні закони людського існування, чи то бодай ключові дилеми сучасного суспільства, – дарма, що на якомусь рівні, навмисне чи неусвідомлено, такі намагання хіба ж не є присутні поблизу джерел якої-небудь оповіді, бо хіба не становлять, в остаточному рахунку, найосновнішої спонуки для творчости як такої?..

Читання і перечитування текстів лише поглибило мою первісну (зізнаюсь, майже апріорну) переконаність, що українська мала проза «післячорнобильської епохи» (а до вибору таких часових координат для нашої «сучасної» літератури я ще повернуся), із її подиву гідною різноманітністю наративних технік і стилів (частково відображеною в антології текстами 44-х авторів – від традиціоналістів до радикальних експериментаторів), – це і є такий «мікросвіт», у якому уважний читач може знайти віддзеркалення еволюції універсальних процесів у світовій літературі зламу тисячоліть.

Український контекст підходить для цієї...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі