«The Show Must Go On», або Цирк подорожує

Червень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
5
571 переглядів

Юрій Андрухович, Коханці Юстиції. Роман, Чернівці: Meridian Czernowitz, 2017.

На цю книжку очікували віддавна, її вихід було широко анонсовано. Це й не дивно: останній справжній роман Патріярха, «Дванадцять обручів», побачив світ п’ятнадцять років тому. Потім були задовге інтерв’ю («Таємниця») і декілька есеїстичних збірок. Нарешті у Чернівцях виходить велика книжка, про яку нас заздалегідь попереджають, що писалася вона двадцять сім років і що це «паранормальний роман», який складається з восьми-з-половиною серій і «аж волає на кінематографічну реалізацію».

Усе так і є: серій – 8½, у кожній серії з’являється вбивця, чи труп, чи гульвіса, чи душогуб, чи всі вони разом, – «коханці Юстиції», тобто злочинці, евфемізм на кшталт «фаворитів Місяця» (шекспірівських злодіїв). В останній напівсерії з’являється сам автор, і, мабуть, це єдине, що робить цю збірку історій схожою на справжній і звичний роман Андруховича. Бо ж як виглядає «справжній роман Андруховича»? У ньому завжди є так званий «авторський персонаж» – «хронічний мандрівник», що пояснює себе, розповідає про себе. Він завжди поза законом, завжди в русі, він у той чи той спосіб перетинає, підкорює і перетворює простір (саме це – просторовий рух – і робить будь-яку оповідь романом). Наприкінці кожного з чотирьох романів із ним трапляється «щось таке» («незапный мрак иль что-нибудь такое», – саме так переказує пушкінський Моцарт раптовий перебіг сюжету свого «Реквієму»): смерть, перехід в інобуття, випадіння в отвір романного простору. Він зникає, рушає в нікуди, щоб потім знову з’явитися – під іншим іменем, на інших теренах, в інших часових обставинах. Андрухович привчив нас до такого рухливого, мандрівного героя (як-от, за Проппом, бувають «мандрівні» сюжети і мотиви).

У «Коханцях Юстиції» таких героїв – вісім із половиною, половина – це автор. Головна тема – та, що поєднує їх усіх, – неправність, перебування поза законами, порушення всіх гаданих і негаданих норм. Поет і автор цього «паранормального роману» – теж порушник. Якоїсь миті ми ловимо себе на тому, що сприймаємо все це дійство як виставу славнозвісного «цирку “Ваґабундо”», що мандрує світом, мандрує в часі, демонструє нам своїх екзотичних акторів – маґів, блазнів і злочинців: злочинців-філософів, злочинців-романтиків, злочинців модерних і злочинців барокових, злочинців історичних, злочинців вигаданих і леґендарних. А в передостанній, восьмій серії, яка найбільше схожа на документальну історію (автор невідступно і послідовно наполягає на цьому, покликаючись на джерела, цитуючи «свідків», удаючись до подробиць), у кульмінаційну мить на сцену (тобто на площу) виходить той самий леґендарний цирк, чиї «артисти здавалися вічними, а номери являли собою щось, наче неперервний розвиток одних і тих самих прийомів і сюжетів». Тобто параісторія таки бере гору, і взагалі той восьмий розділ про антифашистське українське підпілля такий самий непослідовний і плутаний, як його об’єкт (до речі, автор не уникає цього зізнання), навіть із усіма прагненнями «історичної правди», яку врешті перемагає «поезія».

Дещо до онтології. Олександр Бойченко, редактор чернівецького видання, згадує, що двадцять сім років тому у своєму першому романі, «Рекреаціях», автор «вустами одного зі своїх alter ego повідомляє, що задумав повість у новелах “Мерзотники”». І нарешті він написав її, навіть при тому, що на повість «Коханці Юстиції» схожі ще менше, ніж на роман. Проте насправді все це починається раніше, і перша новела – про Самійла Немирича, прекрасного розбишаку, – повертає нас до ґротескової «колекції екзот» Францішека Яворського, а насамперед – до «Екзотичних птахів і рослин» (як, власне, і «Цирк “Ваґабундо”» з його пастернаківсько-парнаським розміром Я6 із чоловічою цезурою, тобто з усіма семантичними ознаками богемних «Бенкетів» і уявних мандрів Рембо). Цією книжкою можна подорожувати як постмодерним каталогом із творчости Патріярха, шукати і знаходити автоцитати, прозорі натяки й...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі