Шевченко в «жіночих студіях»

Березень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
48 переглядів

Оксана Забужко. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. – Київ: Абрис, 1997.

Ирина Жеребкина. Женское политическое бессознательное. – Харьков, 1996.

1.

В Україні розгортається феміністична критика. Тобто утверджується критична свідомість, яка виявляє пильну увагу до ґендерно розколотого буття світу і спрямована на деструкцію та підважування патріархальної цивілізації, що викінчує сама себе.

Можна схематично окреслити дві тенденції в такій критиці. Перша вороже наставлена до національного вияву буття й означує націоналізм як найпершого ворога феміністичних інтелектуальних стратегій в Україні. Така критика декларує себе як космополітичний фемінізм. Друга активно включає національну специфіку в «жіночі» студії й може бути означена як «м’який» національний фемінізм.

Виразною ознакою різних орієнтацій феміністичної критики стало перепрочитання творчості Тараса Шевченка, як його здійснили у своїх книжках Ірина Жеребкіна та Оксана Забужко. Розмову про співвідношення фемінізму та націоналізму спонукала також поява книжки Марти Богачевської-Хомяк «Білим по білому» (1995).

Мені важливо розрізнити націоналізм як державну ідеологію або політичну систему, коли національна ідея, національні почуття громадян експлуатуються структурами влади, – і приватне, інтимне почування конкретного індивідуума, що не дається до привласнення та оволодіння, існує – поетично. Далі йтиметься якраз про співвідношення фемінізму з поетичним націоналізмом. Націоналізм у державній ідеології в сьогоднішній Україні є, на мій погляд, з одного боку – фіктивним і фальшивим, а з іншого, не має реальної сили. Твердження Ірини Жеребкіної про те, що в Україні націоналізм «піднесений у ранґ державної політики і грає роль макрополітичного дискурсу, котрий намагається об’єднати всі інші різновиди соціальних і культурних дискурсів і політик», є скоріше націоналістичною фобією і вигадкою самої авторки. Державні мужі України використовують національну ідею незграбно й немодерно: демонстрація вишиваних сорочок, народних пісень, ювілейні вечори, на яких збирається старе покоління, апеляція до архаїчної міфології та символіки, що перебувають в очевидному розриві з сучасними соціальними та культурними реаліями, фіксують більшою мірою національне безсилля, що прагне на тлі модерної «американізації» суспільства через засоби масової інформації утримати старе, неактуальне минуле. Наслідок – тотальне відчуження молодого покоління від українства загалом та повторення результату політики «українізації» 1920-х, яка виростила яскраву героїню Миколи Куліша – тьотю Мотю з її невмирущим афоризмом: «Гораздо приличнее быть изнасилованной, чем украинизированной».

2.

Державницькому «пасеїстичному» націоналізмові вже на першій стадії його формування стала чинити опір нова українська література. Наприклад, в ігровому дискурсі приватного «постмодерного націоналізму» Юрія Андруховича, що відкидав державні маніпуляції з індивідуальним національним почуттям. Формування національного приватного мислення взагалі є характерною рисою посттоталітарної літератури в Україні. Натомість державницький поет, народник і патріот, сьогодні приречений бути мертвим поетом, оскільки артикулює зужиті архаїчні міфи і не є творцем.

В основі поетичного націоналізму лежить ідеальне уявлення про націю як сім’ю, що апелює до почуття єдності, соборності. Національний міф органічно вростає в космополітичний (коли як велика сім’я мислиться ціле людство). «Людину будь-якої епохи і будь-якої культури, – писав Еріх Фромм, – хвилює одне й те саме питання: як подолати самотність, як вийти поза межі свого окремого життя й досягти єдності». Однак людина при цьому хоче зберегти індивідуальну свободу. Що й робить її світогляд романтичною візією: визнання високої цінності духовного єднання всіх в ідеальному майбутньому (або...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі