Шевченко і цензура

Березень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
680 переглядів

Російська імперія у своїх основах була й залишається незмінною. Їй, як, може, жодній іншій імперії, властиве прагнення до граничного самозвеличення (відомо ж бо, 1/6 земного суходолу) та культивоване відчуття месіянства, що їх безнастанно експортують у ґлянцевому ґламурному чи ура-героїзованому варіянті на постсовєтський простір. А ще — жорстока репресивна машина, спрямована на збереження імперії в завойованих іще у ХІХ столітті географічних рамцях, і століттями шліфована здатність репресивних спецслужб зачищувати ідеологічний простір, ідентифіковувати і придушувати будь-які прояви волелюбних інтенцій, що підважують імперські основи Росії чи бодай уявляються загрозливими для них.

За десять років, що минули від жовтневого перевороту, Лєнін та його наступники зуміли створити цілком нову країну, у головах громадян якої міцно вкорінилися нові міти. Це тому, що Лєніна та його оточення породила Російська імперія, і вони перейняли її сутність. Вони зуміли, з одного боку, через масову пропаґанду створити цілком нову совєтську мітологію, а з другого — успадкувавши царську репресивну машину, поступово зачистили інформаційне поле, вдавшись, зокрема, до фізичного (незмірно жорстокішого, ніж це було у царської жандармерії) винищення всіх, хто виступав проти «генеральної лінії» партії.

Нині Росія веде гібридну війну. Дурниця, що вона її вигадала. «Ноу-хау» імперії полягає лише в тому, що, ведучи війну, вона заперечує свою причетність до неї. Решта ж — як за підручниками. Зброя плюс пропаґанда, яка теж є зброєю. А пропаґанда — це просування своїх ідеологем у будь-який доступний спосіб і насамперед, знов-таки, через повне зачищення інформаційного поля, вихолощення з нього небезпечних для чинної влади ідей. І це відбувається принаймні від ХІХ століття, як буде видно бодай із того документа, який нижче друкую.

Згадаймо, що було зроблено відразу після окупації Криму? Знесено пам’ятник Сагайдачному в Севастополі. А в Москві? У вересні минулого року демонтовано пам’ятну дошку Михайла Грушевського на будинку, де він мешкав в останні роки життя. І згадаймо ще зовсім недавнє часів Януковича: як проросійська влада Харкова знищила пам’ятну дошку всесвітньо відомого науковця, академіка Юрія Шевельова, або як донецька мафія шалено протистояла тому, аби надати місцевому університетові ім’я Василя Стуса. Фактів можна наводити безліч.

Нині Російська імперія реанімує свій кількасотлітній досвід, поширюючи його на ще один, як вона уявляє, свій домен: так звану «Новоросію». Із чого почалась «Новоросія»? Із захоплення телевеж, створення телебачення «Новоросії», сепаратистської преси, яку терористи не тільки поширювали в завойованих межах, а й прагнули експортувати на решту території України. Завоювавши «уми» людей, завоюєш і їхні оселі. Або згадаймо, як у Криму палили українські підручники чи як директори керченської та феодосійської бібліотек зазнали переслідувань через те, що у бібліотеках зберігалися книжки про Голодомор, а також «за масове поширення матеріялів екстремістського змісту». Чи як поступово вганяють у прокрустове ложе путінської ідеології вільний інтернет-простір у самій Росії — усе це речі одного порядку. Цензура. Жорстока, безальтернативна, безумовна.

Поданий нижче документ цікавий не лише як свідоцтво доби ХІХ століття, тобто він цікавий не тільки науковцям — історикам культури, кулішознавцям та шевченкознавцям, а й особам, далеким від науки, які, проте, нині зіткнулися з відкритою аґресією «русского мира». Усе, що нині переживаємо, вже було, і це необхідно знати.

Документ публікую також як анонс книжки «Тарас Шевченко і царська цензура»,...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі